Залишити не можна ліквідувати

Децентралізація разом з адміністративно-територіальною реформою стали справжнім викликом для територіальних громад. Укрупнення районів та передача майна з районів у громади, формування органів місцевого самоврядування в укрупнених громадах, реорганізація РДА — все це разом створило «заміс», який не лише викликає перетягування канатів у площині повноважень між органами самоврядування різних рівнів, а й спричиняє конфлікти із передачею комунального майна. Раніше це майно було спільною комунальною власністю громад району, а тепер відповідно до законодавства має перейти на баланс громад за місцем розташування. Тобто заклади культури, освіти, медицини та інші соціально важливі об’єкти з нового року не можуть більше утримуватися за рахунок районних бюджетів і мали б фінансуватися зі скарбниць територіальних громад, які приймали їх у свою власність. Але тут виникла колізія: законодавство вимагає від районів передати комунальні заклади у власність громад, але чітко не зобов’язує останніх і не вказує термін, за який вони мають приймати ці об’єкти на баланс. Визначено лише граничну дату, до якої це має відбутися — 1 липня 2021 року. Відтак часто виникають проблеми, коли район не хоче передавати окремі заклади чи майно, або навпаки — громада не хоче приймати окремі заклади й установи від району. Поки проблемні ситуації ледь не в індивідуальному порядку розглядають на рівні областей та навіть Мінрегіону. Тим часом люди пишуть заяви на звільнення, стають безробітними і шукають можливості виїхати на заробітки за кордон.

ХТО МАЄ НЕСТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СПІРНІЙ СИТУАЦІЇ

За даними моніторингу Мінрегіону,  станом на 22 січня 2021 року, 88% об’єктів громади вже готові взяти на свій баланс (надали згоду). Лідерами з передачі майна громадам є Житомирська і Волинська області, де громади готові прийняти вже 100% об’єктів. Також хороші показники передачі об’єктів мають Тернопільська (99%), Сумська (99%) та Івано-Франківська (99%) області. Активно працюють територіальні громади Харківської (98%) Хмельницької (98%), Дніпропетровської (98%), Чернівецької (97%), Одеської (95%), Запорізької (94%), Черкаської (94%), Херсонської (93%), Миколаївської (91%), Чернігівської (91%), Кіровоградської (90%), Полтавської (87%) областей. Середні показники щодо передачі майна та бюджетних установ має Київська область (80%). Разом із тим повільно проходить процес передачі в Луганській (54%), Львівській (60%), Закарпатській (70%), Вінницькій (72%) та Донецькій (78%) областях.

Заступник міністра розвитку громад та територій Мінрегіону В’ячеслав Негода під час онлайн-наради з областями наголосив на тому, що районам і громадам недопустимо зволікати з передачею майна. Він нагадав, що, за законом, майно з району треба передавати в ту громаду, де воно розташовується. За його словами, буває таке, що район передає юридичну особу і персонал, а майно намагається залишити, щоб здавати в оренду. Своєю чергою деякі громади хочуть перебирати майно, але не поспішають забирати колектив. Так бути не має. Заклади передаються комплексно — з майном, персоналом і відповідними обов’язками.

«Ми спільно з облдержадміністраціями стежитимемо за процесом. Я б рекомендував ОДА скористатися своїм правом офіційно звернутися як до районних рад, так і до громад щодо внесення на сесії питань про розмежування майна. Це дозволить мати офіційну позицію учасників процесу, від яких залежить доля соціальних закладів і їхніх працівників, і розуміння, хто має нести відповідальність у тій чи іншій спірній ситуації, — зазначив В’ячеслав Негода. І додав, що з 1 січня цього року кошти з районного рівня перейшли громадам. — Логічно, що з початку року мало перейти громадам і відповідне майно — установи, заклади, які раніше фінансувалися з районних бюджетів. Але поки що процес триває. При цьому, громади мають розуміти, що на січень у їхніх бюджетах повинні бути закладені видатки на ці об’єкти. Якщо хтось цього не зробив, то слід відкоригувати бюджет. Інакше це буде порушенням законодавства».

ЯКА ДОЛЯ ШЕПЕТІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ БІБЛІОТЕКИ ІЗ 60-ТИСЯЧНИМ ФОНДОМ

Взагалі передача громадам комунального майна, яке знаходиться в управлінні районних рад і районних державних адміністрацій, має відбутися до 1 липня 2021 року. Таку норму диктує закон №1009-ІХ. Але орієнтуватися на цю дату варто лише для завершення передачі незначних об’єктів, радять у Мінрегіонів. Для ефективного бюджетування та функціонування основних закладів їх необхідно передати уже зараз — ліпше було б це зробити ще до Нового року. Але що робити, коли рішення районних рад про передачу комунального майна було ухвалено наприкінці грудня 2020-го, а громада дізналася про це вже після свят — у січні 2021-го? Так трапилося у Шепетівці Хмельницької області, де районна рада ухвалила рішення про передачу районного будинку культури і районної бібліотеки із 60-тисячним книжковим фондом у Шепетівську громаду, а орган місцевого самоврядування вчасно документи не отримав і не встиг прийняти заклади на баланс. Через це чотири працівники з будинку культури і чотири бібліотекарі опинилися на біржі, а заклади зачинили на замок і вже навряд чи відчинять.

Як розповідає завідувачка відділу освіти та культури Шепетівської РДА Наталя ГРАБЕЛЬНІКОВА, сесія районної ради про передачу районних будинку культури і бібліотеки відбулася у грудні минулого року. Тоді на розгляд депутатів було винесено питання про передачу об’єктів — як юридичної особи, так і майна. Це рішення було ухвалено відповідно до законодавства, тобто новостворена Шепетівська громада мала прийняти об’єкти комунальної власності, які розташовані на її території. Однак місто це питання до порядку денного крайньої сесії не включило.

«Вийшло так, що ці заклади на сьогодні нічиї, і люди були змушені написати заяви на звільнення ще у грудні, бо бюджетним кодексом не передбачається фінансування закладів культури з району. Тепер чекаємо рішення від міста. Сесію запланували скликати найближчим часом, але чи є у порядку денному питання про прийняття на баланс цих закладів, мені не відомо. У кожному районі з приводу передачі трапляються різні ситуації, але про таку, як у нас, коли місто не взяло на баланс районні заклади, ще не чула», — каже Наталя Грабельнікова.

Міський голова Шепетівки Віталій БУЗИЛЬ пояснює, що причина у несвоєчасному поданні документів від районної ради. Першочергово місто подбало про те, щоб забрати на свій баланс заклади охорони здоров’я — це вузлова лікарня станції Шепетівка і Центральна районна лікарня, — а також заклади освіти із приєднаних старостинських округів. Питання ж щодо районної бібліотеки і будинку культури наразі на стадії обговорення з керівництвом районної ради.

«Справа в тому, що своїм попереднім рішенням районна рада ухвалила передати до громади юридичні особи цих об’єктів. Але на сьогодні працівники цих закладів вже звільнені, а за закладами не закріплено жодне нерухоме майно, тобто вони орендували приміщення у райради. Фактично нам хочуть передати юридичну особу без приміщення і без працівників,         — говорить Віталій Бузиль.      — Через це ми поставили питання про припинення діяльності цих юридичних осіб на рівні районної ради і про передачу майна на громаду. Якщо конкретно, то фактично ми забираємо у місто книжковий фонд бібліотеки, який перейде у нашу міську бібліотеку. Майно будинку культури (меблі, оргтехніка, матеріальні цінності) можуть бути передані до нас або ж у заклади інших громад, які були підпорядковані районному будинку культури. Дублювати заклади у громаді вважаю недоцільним. Шепетівка має достатньо закладів культури: власна міська бібліотека, будинок культури, плюс старостинські заклади зі збереженими ансамблями і колективами».

ЯК ЗЛАВІРУВАТИ, ЩОБ НЕ ПОРУШИТИ ЗАКОН І НЕ ВИТРАЧАТИ КОШТИ

Шепетівський приклад далеко не поодинокий. Подібних вистачає чи не в кожній області: музичні школи на Закарпатті, бібліотеки на Кіровоградщині, центри соціальних служб на Вінниччині (про це ще піде мова у наступних номерах газети). Та однією з характерних ознак є те, що найбільше проблем виникає у великих містах, які мають досить розвинену інфраструктуру, а відтак і відповідні впливи та інтереси політичних (і не тільки) груп. До прикладу Козятин — місто обласного підпорядкування і вузлова станція на Вінниччині. Міська громада також спершу категорично відмовилася приймати на баланс Козятинський районний будинок культури. Тепер намагається пролобіювати рішення про припинення діяльності цієї юридичної особи і прийняти на баланс міської громади майно, тобто приміщення. Місцеві люди кажуть, що його хочуть пустити з молотка, бо будівля давно в аварійному стані, але має гарне місце розташування. З іншого боку, можна й зрозуміти громаду, яка вже має власний будинок культури і не хоче витрачати кошти на дублювання закладів. Відтак шукає шлях, як не порушити закон і не витратити зайві кошти.

Місцеві чиновники неохоче розповідають про деталі ситуації. Не хочуть «виносити сміття з хати» і обіцяють вирішити проблему найближчим часом. Але цілком погоджуються з тим, що такої ситуації можна було б уникнути, якби законодавець чітко прописав алгоритм передачі майна, вказав на зобов’язання усіх сторін і визначив терміни. Тоді б не довелося скасовувати попередні рішення сесій новими рішеннями і не загострювати стосунки всередині громад.

«Новостворений Хмільницький район об’єднав три колишні потужні райони Вінниччини: Калинівський, Хмільницький та Козятинський. У перших двох проблем з передачею комунального майна не було, а з Козятином виявилося складніше, — визнає голова Хмільницької районної ради Юрій СЛАБЧУК. — Ситуація склалася таким чином, що 24  грудня 2020 року сесія Хмільницької районної ради нинішнього скликання ухвалила рішення про скасування рішення районної ради та розпочала процедуру припинення комунального закладу «Козятинський районний Будинок культури» Козятинської районної ради спільної комунальної власності територіальних громад Хмільницького району шляхом його ліквідації. Тепер ми змушені будемо скасовувати це рішення, разом з тим ухвалювати нове — про передачу майнового комплексу Козятинській територіальній громаді, з якою вдалося знайти спільні знаменники. Уникнути цієї ситуації можна було б, якби законодавець прописав чіткий алгоритм дії. Профільне міністерство проводить онлайн-наради, де розказують що і коли ми мали зробити. Але водночас не зобов’язують громади у чітко визначений термін після рішення райради прийняти об’єкти у комунальну власність. Виходить так, що ми передали заклад, а його не прийняли. Люди ходять на роботу, а хто має платити їм заробітну плату? У жодному бюджеті такі видатки не передбачені. Тобто виникає дисбаланс — перехідний період незрозумілих фінансових витрат».

У ЧОМУ СЕКРЕТ ПРАВИЛЬНОЇ ОПТИМІЗАЦІЇ ЗАКЛАДІВ

Найлегше переживають реорганізацію громади, які вже були утворені до моменту адміністративно-територіальної реформи і тепер їх просто об’єднали, так би мовити, укрупнили. У кожній із них є свій будинок культури, бібліотека і школи. Але домовитися, що залишати, а що оптимізувати, для них виявилося простіше. До прикладу Райгородська громада, до неї минулого року приєдналися сусідні повноцінні ОТГ — Мельниківська та Ситковецька. Попри те, що райцентром були Ситківці, головним визначили Райгород. Очолює громаду колишній Ситковецький голова (2015—2020 рр.), а нині Райгородський — Віктор МИХАЙЛЕНКО. Він зізнається, що говорити з людьми про реорганізацію чи оптимізацію закладів непросто, але треба пояснювати, що громада не може витрачати свій бюджет тільки на зарплати, треба і сільську територію розвивати.

«Одразу після місцевих виборів ми розпочали процес оптимізації закладів трьох громад, які утворилися в одну, передусім це питання стосувалося комунальних закладів, — розповідає Віктор Михайленко. — До прикладу, маємо три бібліотеки і три центри культури і дозвілля. Відповідно було вирішено залишити одну бібліотеку як центральну, а дві зробити філіями, так само і з центрами культури. Цим ми уникнули дублювання посад (бухгалтера, завгоспа), хоча в цілому штат залишився, тобто люди зберегли роботу, а села — заклади. Направду цей рік — це бюджет проїдання, ще й локдаун «допомагає». Вже бачимо, що видатки впритул. Але закривати заклади — медицини, освіти, чи культури — не будемо, можливо, оптимізуємо за результатами року. Поживемо, як кажуть, побачимо».

СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ І ЕКОНОМІЧНА ДОЦІЛЬНІСТЬ

Насправді закриття комунального закладу — це вже радикальний метод, якому мала б передувати реорганізація чи оптимізація, відзначає голова ГО «Ресурсно-інформаційний центр «Громади Вінниччини» Андрій КАВУНЕЦЬ. Він називає нинішню ситуацію цілком логічною, бо за часів колгоспу в кожному селі будували клуб чи будинок культури, які тепер — при утворенні великих громад — дублюють свої функції, не кажучи вже про заклади різного підпорядкування — міські й районні. На сьогодні у деяких громадах виникає умовна ситуація, коли на балансі громади може бути 15 бібліотек, скільки ж клубів і десяток шкіл, більшість з яких малокомплектні і з «космічною» вартістю за навчання одного учня. Відповідно громадам доводиться виходити з економічної доцільності й враховувати необхідність утримання всіх закладів. Але зрозуміло, що для цього потрібен системний аналіз, бо часом навіть у маленьких селах є потужні колективи чи хороші музеї, які не можна залишили без приміщення. А є такі заклади, де нічого не відбувається протягом року. Тобто має бути процес внутрішньої конкуренції у громаді, а результат діяльності — опиратися передусім на інтереси жителів.

«Мешканці кожного населеного пункту будуть відстоювати «свої» заклади, але треба розуміти, що утримувати всі наявні — нереально. Пройде рік і жителі спитають про реалізацію заходів і в інших сферах — насамперед з розвитку інфраструктури, а їх зробити не вдасться, бо кошти витрачатимуться на утримання закладів і заробітну плату, — каже Андрій Кавунець. — Щоб цього не сталося, треба опрацьовувати стратегічні документи. Спершу промоніторити все, що є на території і наскільки ефективно ці заклади працюють, якість надання послуг. Другий крок — визначити, настільки все це потрібно жителям. Адже головне завдання органу місцевого самоврядування — це задоволення потреб мешканців. І, повірте, задоволення потреб — це не приміщення чи будинки, а послуги, які надає той чи інший заклад. Але сьогодні не всі розуміють, що спершу треба прийняти заклад на баланс, а вже потім визначати ефективність його роботи і вирішувати питання оптимізації і подальшого формату роботи того чи іншого закладу».

На завершення розмови Андрій зауважив, що оптимізація закладів характерна не лише для України, це взагалі тренд сучасної Європи, де через демографічну ситуацію скорочується населення. Але нашим громадам радить врахувати один момент: закриваючи заклади і звільнюючи людей з роботи, вони автоматично позбавляють свої бюджети надходження від податків. Тому до кожного питання треба підходити зважено, прораховуючи результат від усіх кроків наперед.

ТИМ ЧАСОМ

У Міністерстві розвитку громад і територій України заявляють, що до кінця січня всі об’єкти соціального значення мають бути передані від районів громадам.

«Мінрегіон продовжує відстежувати процес передачі майна з районного рівня у комунальну власність територіальних громад. За інформацією від областей, наразі в країні щодо 88% соціальних об’єктів уже прийняті рішення територіальними громадами про взяття їх на баланс», — ідеться в повідомленні прес-служби міністерства, передає Інтерфакс-Україна.

Зазначено, що наразі готові прийняти 100% закладів освіти, культури, охорони здоров’я та інших соціальних об’єктів громади 39 нових районів.