"Патриотический" олигарх
Разочарование - наше "все". Стоило олигарху Игорю Коломойскому назвать войну на востоке Украины "гражданской войной или конфликтом", сетями прокатился стон. Создана самим же Коломойским информационная иллюзия о патриотическом олигархе Коломойском вдруг разлетелась вдребезги и общество сразу же завопило: "Не, ну вы подумайте! Как он мог!" Давайте еще раз сверимся с первоисточником. Журналист даже переспросил у Игоря Коломойского. И снова получил подтверждение. "Гражданский конфликт. Можно сказать и гражданская война, просто она более глобальна, а это гражданский конфликт", - так бизнесмен ответил на вопросы журналистов bihus.info о том, что происходит на Донбассе. По его словам, "спровоцировала и организовала его Россия. С одной стороны. А с другой стороны тоже не все было благополучно".
Хуже всего, что огромное количество украинцев думают именно так. Считая бывшего губернатора Днепропетровщины патриотом, они игнорируют его публичные угрозы Андрею Коболеву снять добробаты с фронта и бросить бойцов на захват "Укртрансгаза". Так же, как заявления Зеленского, штаба Зеленского, команды Зеленского, жены Зеленского, сценариста Зеленского, парня который знает Зеленского два месяца и молодого человека, который шесть часов провел рядом с Зеленским - всех тех, кто уже успел наговорить положения, противоречащие друг другу. "Надо просто прекратить стрелять", "Договоримся посередине", "Мы начнем мощную информационную войну о прекращении огня", "Мы будем предоставлять украинское гражданство россиянам", "Вопросы, которые разъединяют - языка, веры, истории, территории - нужно вынести за скобки до окончания войны». Все эти изречения заходят в сознание украинцев, не встречая никакого сопротивления. Что это, как не общественная шизофрения, в которой гражданин пытается уловить что-то приемлемое для себя? При этом параллельно размываются именно ценностные ориентиры общества? Если "патриотический" Коломойский говорит о "гражданской войне", то почему гражданам обращать внимание на обещания избранного при его содействии президента "изучить" уже принятый закон о языке? Патриотизм же "языку" и "гражданской войне" не мешает? Кстати, разобраться с прихотями Коломойского по ПриватБанку Зеленский не обещал. И это тоже мало кого беспокоит.
Большое заблуждение постсоветского периода заключается в том, что якобы есть какой-то выбор между государственными позициями и развитием экономики. Или то, или другое. Эту истину много лет навязывали Украинские политики, журналисты, эксперты. Руководствуясь ею Украина выбирала красного директора, крепкого хозяйственника, миллиардера, теперь миллионера. В то время как страны, которые осознавали советскую оккупацию, приводили к власти диссидентов, борцов с режимом, профессуру и национальных лидеров. Классический консерватизм и либерализм европейского образца, как и их нео-консервативная и нео-либеральная вариации, стремятся к сильному государству в сферах культуры, исторической памяти, безопасности и обороны. Плюс либерализация национальной экономики. Либеральные реформы проводят те, кто прочно стоит на государственных позициях, кто апеллирует лозунгами национального возрождения. Там, где нация, государство, достоинство и четкие национальные маркеры выносятся за скобки - нет никакого экономического роста. Это комминтерн, господа! Коммуна, космополитизм, бизнес и культура вне политики всегда заканчиваются примирением с отвратительными диктатурами ради копеечных доходов. Пусть и под лозунгами заботы о "простом народе".
И здесь хочется спросить у всех в очередной раз обманутых вкладчиков пропагандистского конструкта под названием "свой мужик из народа". А с чего это вы решили, что олигарх может быть патриотическим? Если состояние и благополучие на данный момент зависят от существования страны - олигарх укладывается в патриотизм. Но завтра все может измениться. Нет механизмов, чтобы удержать олигархов от изменения позиции. Более того, нет возможностей, чтобы помешать им передоговориться с агрессором. Торговля с Россией трубами, снятие санкций с общих с россиянами предприятий, допуск продукции, производимой на морально устаревших предприятиях на рынок страны-агрессора. Есть много причин, чтобы повесить на лацкан дорогущего пиджака георгиевскую ленту. Олигархия по определению - паразит, который уничтожает национальное государство. Поэтому высказывания Коломойского, которого украинцы связывают с обороной Востока и Юга только подтверждают, что ветер изменился. Война и зависимость Украины от западных денег делает украинских олигархов беднее, заставляют подчиняться цивилизованным правилам, отрывают от монополий и потоков. Почему вы решили, что Коломойский поделился с вами тем, что он на самом деле думает? Может его интервью - это сигнал. Не вам. Путину. О том, что олигархи готовы договариваться с ним о постепенной капитуляции. Дорого.
Каждый, кто предлагает вынести Украины за скобки, заботится о своих, а не о национальных интересах. Отстранение олигархии от влияния на государство является таким же сопротивлением российской агрессии, как и искоренение русского дискурса из информационного пространства. Украинская олигархия создавалась Леонидом Кучмой, как интеграционный российско-украинский проект. И чем скорее украинцы осознают, что национальной может быть только буржуазия, чем тщательнее разберутся в том, чем ответственный бизнес отличается от паразитирования на упадке государства - тем быстрее начнется возрождение Украины.
Розчарування - наше "всьо". Варто було олігарху Ігорю Коломойському назвати війну на сході України "громадянською війною або конфліктом", соцмережами прокотився стогін. Створена самим же Коломойським інформаційна ілюзія про патріотичного олігарха Коломойського раптом розлетілася на друзки і суспільство одразу ж заволало: "Нє, ну ви подумайте! Як він міг!" Давайте ще раз звіримося з першоджерелом. Журналіст навіть перепитав у Ігоря Коломойського. І знову отримав підтвердження. "Громадянський конфлікт. Можна сказати і громадянська війна, просто вона більш глобальна, а це громадянський конфлікт", - так бізнесмен відповів на запитання журналістів bihus.info про те, що відбувається на Донбасі. За його словами, "спровокувала і організувала його Росія. З одного боку. А з іншого боку теж не все було благополучно".
Найгірше, що величезна кількість українців думають саме так. Вважаючи колишнього губернатора Дніпропетровщини патріотом, вони ігнорують його публічні погрозу Андрію Коболєву зняти добробати з фронту і кинути бійців на захоплення "Укртрансгаза". Так само, як заяви Зеленського, штабу Зеленського, команди Зеленського, дружини Зеленського, сценариста Зеленського, хлопця який знає Зеленського два місяці і молодика, який шість годин провів поруч із Зеленським - всіх тих, хто вже встиг наговорити тези, що суперечать одна одній. "Треба просто припинити стріляти", "Домовимося посередині", "Ми почнемо потужну інформаційну війну про припинення вогню", "Ми будемо надавати українське громадянство росіянам", "Питання, які роз'єднують - мови, віри, історії, території - потрібно винести за дужки до закінчення війни". Всі ці промовки заходять у свідомість українців, не зустрічаючи жодного спротиву. Що це, як не суспільна шизофренія, в якій громадянин намагається вловити щось прийнятне для себе? Що це як не суспільна шизофренія, в якій громадянин намагається вловити щось прийнятне для себе? При цьому паралельно розмиваються саме цінністні орієнтири суспільства? Якщо "патріотичний" Коломойський говорить про "громадянську війну", то чого б громадянам звертати увагу на обіцянки обраного за його сприяння президента "вивчити" вже прийнятий закон про мову? Патріотизм же "язику" та "громадянській війні" не заважає? До речі, розібратися із забаганками Коломойського щодо ПриватБанку Зеленський не обіцяв. І це теж мало кого турбує.
Найбільша омана пострадянського періоду полягає в думці, що нібито є якійсь вибір між державницькими позиціями та розвитком економіки. Або те, або те. Цю істину багато років нав‘язували українцям політики, журналісти, експерти. Керуючись нею Україна обирала червоного директора, міцного господарника, мільярдера, тепер мільйонера. В той час країни, що усвідомлювали радянську окупацію, приводили до влади дисидентів, борців з режимом, професуру та національних лідерів. Класичний консерватизм та лібералізм європейського штибу, як і їх нео-консервативна та нео-ліберальна варіації, прагнуть до сильної держави у сферах культури, історичної пам’яті, безпеки та оборони. Плюс лібералізації національної економіки. Ліберальні реформи проводять ті, хто міцно стоїть на державницьких позиціях, хто апелює гаслами національного відродження. Там, де нація, держава, гідність та чіткі національні маркери виносяться за дужки - немає ніякого економічного зростання. Це комінтерн, панове! Комуна, космополітизм, бізнес та культура поза політикою завжди закінчуються замиренням з найогиднішими диктатурами заради копійчаних прибутків. Хай і під гаслами турботи про "простий народ".
І тут хочеться спитати у всіх вчергове ошуканих вкладників пропагандистського конструкту під назвою "свій хлоп з народу". А з чого це ви вирішили, що олігарх може бути патріотичним? Якщо статки та добробут на даний момент залежать від існування країни - олігарх вкладається у патріотизм. Але завтра все може змінитися. Немає механізмів, щоб утримати олігархів від зміни позіції. Ба більше, немає можливостей, щоб завадити їм передомовитися з агресором. Торгівля з Росією трубами, зняття санкцій зі спільних з росіянами підприємств, допуск продукції, яка виготовлена на морально застарілих підприємствах на ринок країни-агресора. Є багато причин, щоб повісити на лацкан дорогезного піджаку георгіївську стрічку. Олігархія за визначенням - паразит, який знищує національну державу. Тож висловлювання Коломойського, якого українці пов‘язують з обороною Сходу та Півдня тільки підтверджують, що вітер змінився. Війна та залежність України від західних грошей робить українських олігархів біднішими, змушують коритися цивілізованим правилам, відривають від монополій і потоків. Чому ви вирішили, що Коломойський поділився з вами тим, що він насправді думає? Може його інтерв‘ю - це сигнал. Не вам. Путіну. Про те, що олігархи готові домовлятися з ним про поступову капітуляцію. Задорого.
Кожен, хто пропонує винести Україну за дужки, дбає про свої, а не про національні інтереси. Відсторонення олігархії від впливу на державу є таким самим спротивом російській агресії, як і викорінення російського дискурсу з інформаційного простору. Українська олігархія створювалася Леонідом Кучмою, як інтеграційний російсько-український проект. І чим скоріше українці усвідомлять, що національною може бути тільки буржуазія, чим ретельніше розберуться чим відповідальний бізнес відрізняється від паразитування на занепаді держави - тим швидше почнеться відродження України.
