МIЙ РIК — МIЙ «День»-2009

1. За традицією: ваш особистий рейтинг знакових подій в Україні та світі за 2009 рік. Які з них зі знаком «плюс», а які зі знаком «мінус»?

2. Як, на вашу думку, за останній рік змінилися Україна та українці? Що змінилося конкретно (сподіваємося, на краще) у вашому житті: що нового дізналися? що побачили? чого досягли?

3. Хто для вас людина року?

4. Кілька слів про себе та про ваш «День». Які теми, автори, публікації, знімки, акції зі шпальт «Дня» 2009 року вам найбільше запам’яталися і чому?

5. Ваш тост-афоризм (як варіант — малюнок) для великого родинного кола українців у новорічну ніч-2010.

Лідія СМОЛА, радник секретаря Ради національної безпеки України:

1. Серед подій зі знаком «плюс» у світі загалом — «перезавантаження» стосунків США та РФ, яке відбулося під гаслами боротьби «за всебічне міжнародне ядерне роззброєння». Заяви президента РФ Д.Медведєв щодо підтримки санкцій проти Ірану та нового договору з обмеження стратегічних озброєнь та нерозгортання системи ПРО в Польщі продемонстрували пошук нової системи взаємин між провідними політичними гравцями в світі. Підписання Лісабонського договору про реформу принципів функціонування Європейського Союзу відкрило можливості для подальшого географічного розширення Євросоюзу. Негативно можна оцінити неврегульованість ядерної програму Ірану та ймовірний новий військовий конфлікт на Близькому Сході. Стосовно України, позитивно слід відмітити, що цього року Україною було отримано 2,4 млрд. дол. — найбільше за всю історію країни замовлення на переозброєння Іраку. Це вже другий контракт за цей рік. Київський завод «Авіант» отримав замовлення на поставку шести літаків для ВПС Іраку на суму 80 млн. дол. Також позитивно можна розцінити схвалення Радою міністрів Енергетичного співтовариства приєднання України до цієї організації. Приєднання України до Угоди про Енергетичне співтовариство каталізує реформи в енергетичному секторі нашої країни.

З негативної позиції як для світу, так і для України, слід згадати «Другу газову війну» між РФ та Україною. Припинення подачі газу Росією зумовило вичерпання запасів газу в багатьох країнах Європи. Для України «війна» закінчилася підписанням кабальних домовленостей, попри оптимістичні заяви прем’єр-міністра. Слід також згадати рішення Міжнародного суду ООН в Гаазі щодо розподілення Чорноморського шельфу поблизу острова Зміїний між Україною та Румунією, яке ще раз підтвердило, що внутрішньополітичні війни завжди закінчуються зовнішньополітичними втратами. Безумовно, негативом є зростаючі боргові зобов’язання України перед МВФ. Знаковою, в негативному відношенні, для іміджу країни став «франкфуртський скандал» та політизація МВС.

«Свинячий грип», чи грип A/H1N1, став знаковою подією зі знаком «мінус» для свого світу, він дав можливість продемонструвати ефективність національних медичних систем. На жаль, в Україні він був ще й використаний як політична технологія. Він також показав, як в сучасному інформованому суспільстві швидко набувають розмаху масові психози та істерії.

2. Україна прожила складний рік, за який вона втратила трохи власних ілюзій, подорослішала, але дуже «втомилася» від політиків будь-яких кольорів. На мою думку, країну реально об’єднала наростаюча хвиля суспільної фрустрації: починаючи від «молодого войовничого реформатора» та закінчуючи «зірками» різних політичних «свобод».

Проте вже намітився певний позитив. Донедавна більшість українців споглядали розпад суспільних інституцій, очікуючи приходу «нового героя». Черга скандалів, «викриттів» зумовили вичерпання сенсів. Українці, на мою думку, починають розуміти, що ніхто з нині пануючої політичної еліти не показує жодного напряму до добра... Політики ще цього не зауважили, але українці починають усвідомлювати необхідність змінювати країну самим. Сподіваюся, що це стане початком оновлення.

Рік для мене був цікавим, напруженим і пізнавальним. Отримала нагоду побувати на стажуванні в Оксфордському університеті у Великій Британії. Попри те, що це не перше моє перебування в цій країні, отримала безліч нових вражень від історії цієї країни, культури, людей. Ще раз утвердилася в думці, що суспільний добробут творить не група політиків чи яскравий лідер, а щоденна праця всіх членів суспільства й дотримання ними правил/законів. Також завжди пізнавально подивитися на свою країну зі сторони. Участь в конференції у Амстердамі дала нагоду познайомитися з цим чудовим містом. На жаль, у зв’язку з грипом A/H1N1 не змогла відвідати своїх друзів у Мексиці, з якими познайомилася в США під час минулорічних президентських виборів.

Цього року відкрила для себе ряд цікавих авторів, зокрема, Малкома Гледуелла з його «Переломним моментом». Автор зробив дуже цікаві спостереження щодо змін, які відбуваються в світі. Мартін Ван Кревельд цікаво описав глобальні трансформації в «Трансформації війни». Джозеф Ней у своїй книзі «М’яка сила» продемонстрував нові підходи в світовій політиці.

3. Правозахисник Мирослав Маринович, який на знак протесту проти чиновницького свавілля відмовився на рік від відвідин європейських країн. Екс-міністр Віктор Пинзеник, який добровільно пішов з посади міністра фінансів, не погоджуючись із діями прем’єр-міністра. Керівник зовнішньої розвідки Микола Маломуж, дії якого врятували життя нашим морякам, що перебували в полоні піратів.

4. «День» не дає приспати здатність до критичного мислення, до тверезої оцінки ризиків та можливостей і тому дуже важко виділити якийсь окремий матеріал. Завжди цікаві круглі столи, які організовує газета. Інтерв’ю з М.Поповичем, С.Кримським, В.Брюховецьким, М.Мариновичем та багатьма іншими неймовірно потужними особистостями — це та енергетична підзарядка, яку, усвідомлено чи ні, очікують читачі, розгортаючи свіжий номер «Дня». Це ще одна суттєва підтримка в заповнених інформаційним шумом українських реаліях. Мій день завжди починається з «Дня», з його цитати. «День» показав свою здатність давати несподівано добру якість за мінімально сприятливих до того обставин. Я вірю, що ця газета ще не один раз нас здивує.

5. Колись Ф.Рузвельт сказав: «Нам нічого боятися, окрім нашого страху». Я б хотіла побажати всім українцям: «Не бійтеся! Вірте в себе! І ви все здолаєте!»

Святослав ЦЕГОЛКО, шеф-редактор проектів «5 каналу», телеведучий:

1. Подій багато, а позитиву мало. Тож почну з «мінуса»: неприйняття бюджету на 2010 рік, падіння промислового виробництва і ВВП, зменшення кількості українців до менш, ніж 46 мільйонів; нездатність політикуму висунути єдиного нового кандидата на президентських виборах в Україні, провал екологічного Копенгагенського саміту. До приємного відношу: уміння Харкова, Львова, Києва та Донецька відстояти право проводити Євро-2012, збройний контракт «Укрспецекспорту» на озброєння армії Іраку, встановлення безвізового режиму з Бразилією.

2. Незважаючи на всеукраїнську кризу, цей рік був щасливим для мене особисто. Я одружився з найчарівнішою жінкою на світі, разом із друзями підкорив найвищу вершину Африки Кіліманджаро й отримав гарну можливість знову побувати у «революційній» країні. Цього разу — у Молдові. Штурм парламенту в Кишиневі, який світова преса охарактеризувала мало не повторенням українських подій 2004 р., насправді був добре зрежисованим дійством влади. На порозі післявиборної нестабільності в Україні такі приклади особливо повчальні...

3. «Людей року» багато. Це тисячі медиків, які у жовтні-листопаді самовіддано боролися з грипом (до речі, жодного з них країна не возвеличила до героїв), Іван Малкович, який продовжує видавати українські книжки, Анатолій Гриценко, який ініціював підтримку політиками exit-poll на президентських виборах, Валентин Наливайченко, який через кримінальну справу про Голодомор запровадив процедуру люстрації історії. Цих людей багато. На жаль, це не перші особи держави.

4. Публікація про Холмську ікону Божої матері. Вона надихнула нас на окрему програму «На межі».

5. Будьмо сильними, бо ми варті кращого.