Фарс із референдумом у Бірмі
Жахливі страждання бірманського народу, які були викликані нещодавнім циклоном, який забрав десятки тисяч життів, заслуговують на співчуття всього світу. Але необхідно більше, ніж співчуття, тому що некомпетентність і жорстоке пригнічення з боку бірманської військової хунти ще більш посилюють трагічні наслідки цього стихійного лиха.
Посеред розрухи, викликаної циклоном, правлячі генерали Бірми пішли напролом і провели референдум по новій конституції. Але згідно з конституційним законом Бірми про референдум, членами релігійних організацій, які зазнали карного переслідування, і членів етнічних груп, які не погодилися на перемир’я з урядом, заборонено голосувати. Таким чином, усіх сьогоднішніх і колишніх політичних в’язнів, близько 500000 буддистських ченців і вдвічі більше членів груп етнічних меншин, які живуть поруч із кордонами, відсторонили від голосування.
Більш того, згідно з новою конституцією, яку, згідно з припущенням було «схвалено» «референдумом», Доу Аун Сан Су Чжі, яку ніколи не переслідували у судовому порядку, й яка все ще перебуває під домашнім арештом, заборонено виставляти свою кандидатуру на загальних виборах 2010 року під приводом, що її покійний чоловік був англійцем. Невже світ дійсно готовий прийняти таке безглуздя?
Ми рішуче підтримуємо кампанію бірманської опозиції, що закликає громадян країни відхилити конституцію, яка не поважає прав людини, а лише підтверджує політичну роль військових. По всій країні багато активістів, які виступають за демократію, було заарештовано. Драконівський «закон» (5/96), ухвалений режимом, забороняє учасникам критикувати проект конституції; тим же, хто насмілюється кинути виклик режиму, загрожує 20-річний тюремне ув’язнення.
Враховуючи жорстоке придушення масових демонстрацій у вересні минулого року (шафранова революція) на чолі з буддистськими ченцями Бірми і постійні репресії в країні, не дивно, що військова хунта намагається приховати свої деспотичні тенденції під псевдодемократичними заходами, такими як удаваний виборчий процес референдуму.
На жаль, міжнародне співтовариство не прореагувало на масові арешти захисників прав людини восени минулого року. Лідери організації «Студенти — покоління-88», в тому числі Мін До Наїнг, Ко Ко Гуй, жінки-активісти, наприклад, Су Су Нвей, та інші неодноразово сміливо заявляли про свої образи в листах, твердженнях і під час громадських демонстрацій до шафранової революції. Їхні хоробрі заклики не знайшли відгуку; і тепер вони перебувають у в’язниці.
Настав час рішуче засудити відсторонення значної кількості людей від голосування і настояти на звільненні політичних в’язнів Бірми. ООН і Європейський Союз повинні бути готові рішуче відхилити результат референдуму і посилити санкції проти режиму. Сусіди Бірми по АСЕАН повинні перестати дивитися крізь пальці на те, як правителі Бірми топчуть бірманських громадян.
Рада Безпеки ООН повинна розглянути запровадження універсального ембарго на зброю, а ЄС повинен ввести банківські санкції, які завдадуть удару по режиму і його близьким друзям. Більш того, ООН повинен не лише засудити, але й без подальших зволікань покласти край найбільшому лиходійству, що відбувається: перешкодам, які ставить режим на шляху іноземної допомоги жертвам циклону. Їхні смерті повністю лежать на совісті військової хунти, яка навмисно і з усвідомленням вірогідних наслідків відрізала шлях гуманітарної допомоги та персоналу зі всього світу. Їхні дії є жахливим злочином проти людства.
Референдум під керівництвом військових не принесе Бірмі демократії, при цьому він також не допоможе бірманському народу, який сьогодні страждає не лише від авторитарного режиму та бідності, але й від серйозного стихійного лиха й поганого ставлення до нього цинічних генералів. Правителі Бірми не виконали свого обов’язку захистити бірманський народ, але активні та рішучі політичні дії міжнародного співтовариства по відношенню до режиму все ще можуть це зробити.
Вацлав ГАВЕЛ — колишній президент Чеської Республіки, Десмонд ТУТУ — лауреат Нобелівської премії світу, Річард фон ВАЙЦЗЕККЕР — колишній президент Німеччини, Карел ШВАРЦЕНБЕРГ — міністр закордонних справ Чеської Республіки, Андре ГЛЮКСМАНН — французький філософ, Фредерік Віллем де КЛЕРК — колишній президент Південної Африки, Майк МОР — колишній директор Всесвітньої торговельної організації, Григорій ЯВЛІНСЬКИЙ — лідер партії «Яблуко» в Росії.
