Iз віртуальних відвідин далекого й недалекого майбутнього

Шановна редакціє газети «День»!

Мій давній знайомий Хома Скептик час від часу здійснює віртуальні подорожі в далеке й недалеке майбутнє, а побачене й почуте пропонує читачам з профілактичною метою — як свого роду пересторогу. Можливо, вас зацікавлять його нові візії. Хоча, на мою думку, Хома Скептик і сам заслуговує на скептичне ставлення до самого себе.

ДОБРА НОВИНА! (Інтернет-газета «Майданеска», дата нерозбірлива)

Як стало відомо кореспондентові газети, провідні українські політичні партії вирішили відмовитися від проведення великомасштабних партійних шоу в Палаці культури «Україна», Палаці спорту, на Олімпійському стадіоні, в кримській Лівадії, на Говерлі та Ай-Петрі, в Сєвєро-Донецьку (тобто Сіверсько-Донецьку) та інших дорогих партійній пам’яті й партійній (державній) касі місцях — а заощаджені кошти передати на облаштування дитячих притулків. Ефект очікується немалий: вже надійшов перший внесок — 10 мільйонів «зелених» — від партії, яка побажала залишитися неназваною, але яку неважко вгадати за рішучістю дій.

НАРЕШТІ: ПЕРША ПЕРЕМОГА КНИГОЛЮБІВ! (Із самвидавничої багатотиражки «Друзі Гутенберга», 20 травня 2009 року)

Постійні — впродовж уже трьох років — акції протесту проти передачі бізнесовим структурам приміщень книгарень, видавництв, майстерень художників і всього неприбуткового чи невластьімущимналежного в столиці України Києві дали перші обнадійливі результати. Відома фірма «Абракадабра» зреагувала на ритуальні плачі вузького пошарку т.зв. української інтелігенції і в урочистій обстановці відкрила меморіальну дошку на місці останньої книгарні на центральній вулиці «матері городів руських», як висловлювалися промовці на цій зворушливій акції. Це — знак поваги до книжки, як незамінної скарбниці знань та до читачів, як волонтерів культури. Відтепер книголюби можуть покладати квіти до меморіальної дошки, що являє собою узагальнений символ «світильника розуму». Під меморіальною дошкою відбуватимуться також зустрічі читачів iз письменниками, а поети читатимуть вірші (мегафони дозволять м’яко вписати артистичні голоси в потік вуличних децибелів).Таким чином, традиція книгопошанування не уривається! Для зручності книголюбів фірма запропонувала прогресивну форму обслуговування: за наявності бажання кожен книголюб може зателефонувати до офісу фірми, і її обслуга сама покладе квіти з іменним підписом — за досить помірну плату.

УКРАЇНСЬКА РАПСОДІЯ (За матеріалами інтернет сайту «ВЄвропу напролом», 24 грудня 2015 року)

Її — нову українську рапсодію — зачаровано слухає нині вся Європа. Нарешті вдасться надійно вирішити енергетичні проблеми й позбутися моторошної нафтозалежності від євроазіатського монстра! Порятують мільйони гектарів українських чорноземів, засіяних передовим, генетично і євроатлантично модифікованим рапсом — чудовим біопальним. Непросто було передовій європейській економічній думці переконати традиційно консервативну українську громадськість у необхідності й доцільності такої рішучої переорієнтації господарського мислення й психостереотипів. Нелегко проходила й ратифікація Глобальної угоди в українському парламенті. Лунали стурбовані голоси: мовляв, не годиться колишній житниці Європи залишатися без пшениці, молока, овочів, фруктів, меду, без вишневих садків і квітучих нив... Однак урядовці переконливо довели, що набагато дешевше буде одержувати пшеницю з Ісландії, мед зі Шпіцбергена, а картоплю з Саудівської Аравії. Що ж до психологічних і естетичних забобонів, то пригодився невмирущий постулат колишнього Головного гуманітарія України антикризовика Семена Поліфарисейського: «Садок вишневий коло хати» — це ідеал ХIХ століття. А ми вже зазираємо в ХХII і не можемо керуватися уявленнями тих, хто щойно виповз зі своїх вишневих садків або « спустився з полонин».

Зрештою більшість політиків зійшлася на тому, що, посадивши всю Європу на український РАПС, ми фактично змінимо докорінно геополітичну ситуацію принаймні в цій частині світу і змусимо всіх рахуватися із собою — навіть без ядерної зброї.

«ИЗЫЩЕМ 637 ВЕЛИКИХ УКРАИНЦЕВ» (Із теленовин, без дати — ймовірно, друге десятиліття ХХI століття)

Всесоюзна... пробачте, всеукраїнська кампанія під такою назвою успішно стартувала з подачі нашого телеканалу». Квоту — 637 місць — було визначено, виходячи з фінансових розрахунків спонсорів та статистичної прикидки щодо можливого рейтингу телеканалу. Вже визначено перші сім місць. Подаємо мовою оригіналу.

1. Грыцько Нечеса, казак-сечевик, он же светлейший князь Григорий Потемкин-Таврический, совершивший по указанию государыни Екатерины Великой исторический акт уничтожения разбойничьего гнезда — Запорожской Сечи, после чего был назначен императрицей Великим гетьманом екатеринославского и черноморского казачьего войска .

2. Незабываемый Кочубей («богат и славен Кочубей...»), сподвижник гетьмана Мазепы, в решающий момент совершивший героический акт спецсообщения касательно своего патрона («донос на гетьмана-злодея царю Петру от Кочубея») и ставший с тех пор незыблемым примером для всех последующих слуг общего Отечества.

3. Казачий полковой обозный Иван Нос, показавший Петру I тайный ход в крепость Батурина и сделавший возможным доблестное вырезание и пожигание фальшивой столицы фальшивого «гетьманства», за что был возведен Петром I в полковники: «за ево к нам, великому государю, верные усерднорадетельные службы».

4. (По настоянию члена Большого Жюри Семена Полифарисейского): Генерал Паскевич, один из «дядьків отечества чужого» (Тарас Шевченко), зело отличившийся на службе царскому престолу — в суде над декабристами, из коих пять наиболее закоренелых в злодействе были присуждены к повешению; в подавлении диких племен Кавказа; к потоплению в некоторой крови пресловутого польского восстания и некотором основательном разрушении Варшавы.

5. Царский и советский военачальник Муравьев, освободивший Киев от зоологического национализма т.н. Центральной Рады и попустившего расстреливать прямо на улице зоологических националистов — по извечному признаку употребления «мовы».

6. Знаменитый чекист Судоплатов, успешно проведший тайную шоколадно-динамитную операцию против опасного националистического лидера Евгения Коновальца и заслужившего соответствующие почести.

7. Сын юриста, депутат Государственной думы России Владимир Вольфович Жириновский, любимец украинских телеканалов, неутомимо работающий на повышение имиджа Украины в мире.

Как доверительно сообщил Большому жюри бывший Верховный гуманитарий антикризовик Семен Полифарисейский, у него подготовлены убедительные кандидатуры и на остальные 630 мест в сакраментальном списке. Вся Украина с нетерпением ждет руководящих откровений!

КІБЕРБДЖОЛА — ВИНАХІД СТОЛІТТЯ! (Із інтернет-сайту «Пекельні технології», без дати)

Як відомо, протягом останніх десятиліть у більшості країн світу різко впала врожайність садових та городніх культур. Ще недавно щедрі плантації перетворилися на море пустоцвітів. Науковці встановили причину трагедії: тотальне озброєння населення мобільними телефонами призвело до т.зв. електромагнітного колапсу не лише в міських, але й у сільських місцевостях, що зумовило масову загибель бджіл — головних запилювачів садових і городніх культур, — оскільки вони втрачали орієнтацію і не могли повернутися до вулика. Спроби урядів деяких держав обмежити користування мобільними телефонами викликало рішучі протести з боку як виробників і користувачів, так і борців за свободу слова й права людини.

Ситуація здавалася безвихідною. Але порятунок — як уже не вперше — надійшов з Країни Вранiшнього Сонця — Японії. Тамтешні вчені змоделювали бджолу-кібера, втричі меншу за біологічну, і налагодили масове промислове виготовлення кібер-бджіл. Серед їхніх безумовних переваг — вони не споживають меду й перги самі і дають стовідсотковий товарний продукт, не бояться дощів і вітрів, можуть функціонувати за будь-якої погоди і вночі, ретельно виконуючи команди власника. Ще одна перевага кібер- бджоли над природною: замість одноманітного гудіння останньої вона насичує простір популярними естрадними мелодіями, що тішать слух мільйонів платників податків. Щоправда, уряди деяких країн висловили побажання, щоб бджоли гуділи не космополітичним мелодіями, а їхніми національними гімнами. Винахідники запевнили, що з погляду технологічного тут немає проблеми, але можуть виникнути колізії політичні у тому випадку, коли якась кібер-бджола з простої цікавості або з пустощів перетне чийсь державний кордон з гудінням чужого гімну: чи не буде це сприйнято як зазіхання на суверенітет держави? Уряди країн шенгенської зони відповіли, що в межах їхнього спільного простору цієї проблеми не існує. Інші ж уряди ще розглядають питання. Деякі депутати законодавчого органу однієї з великих держав висловили побоювання, що агресивний блок НАТО може використати кібер-бджіл для шпигунства, пропаганди фальшивих цінностей і підривної діяльності, та запропонували обговорити тривожну ситуацію, що склалася, на засідання Ради Безпеки ООН.

«НАШЕ МАЙБУТНЄ В НАДІЙНИХ РУКАХ!» (З інтернет-сайту ВР, квітень 2020 року)

Верховна Рада ухвалила Постанову, що дозволяє їй відправляти уряди у відставку щопівроку. Це має динамізувати життя суспільства, дозволивши кожному новому уряду в стислі строки впоратися з наслідками владарювання попереднього. Запропоновано примірну формулу перекомбінування влади. Наприклад: «Уряду сіро буро малинових доручено протягом півроку подолати катастрофічні наслідки діяльності уряду ультрамаринових». Або, в іншому випадку: «Уряду ультрамаринових доручено протягом півроку подолати кризу, створену урядом сіро буро малинових».

Передбачено і складнішу мотивацію — у разі повернення до влади того самого уряду, скажімо: «Уряд Богатирчука (Богатирчука-2) змушений оприлюднити правдиві дані про результати господарювання уряду Богатирчука (Богатирчука-1). Країна має знати, яку спадщину нам залишено...»

«СКАНДАЛ У НАЦІОНАЛЬНОМУ ЦИРКУ» (З інтернет-сайту парламентського комітету з етики)

Прикрим конфузом обернулася широко розрекламована акція «Зоряний секс» у Національному цирку. Майстер міжнародного класу з екстремального сексу славетний Кузьма Наш і спеціально запрошена найвисокооплачуванiша з фігуранток міжнародних секс-скандалів Герда Інтерстерво мали провести під зоряним куполом цирку майстерклас для української еліти. Відповідної еліти, незважаючи на фантастичні ціни квитків, зібралося неміряно. Панувала атмосфера радісного очікування високих естетичних вражень. Однак сподівання добірної аудиторії були досить брутально зневажені. Катарсису не сталося. Всі три спроби Кузьми Нашого на льоту з трапеції вцілити в обійми Герди Інтерстерво для чинення зоряного екстазу закінчилися невдачею: промашка! Можна зрозуміти обурення публіки, яка свистіла, тупотіла ногами, включала протестні сирени і вимагала повернути гроші за квитки.

Серед украй невдоволеної публіки були — як почесні гості — й деякі депутати парламенту.Вони бурхливо обговорювали конфуз, і вперше за всю історію парламентаризму в Україні конфронтація між ними відбувалася не за ідеологічними, а за гендерними ознаками. Депутати- чоловіки обурювалися поведінкою Кузьми Нашого, який, на їхню думку, втратив свою колишню енергетику і скомпрометував вітчизняне чоловіцтво. Натомість депутати-жінки гаряче звинувачували Герду Інтерстерво, яка, мовляв, була надто пасивною, дарма розраховуючи на свій не такий уже безсумнівний магнетизм. Дехто навіть натякав, що їй час уже провести операцію з омолодження і ладен був рекомендувати гідну довіри хірургічну клініку.

На принциповій ідеологічній позиції залишився лише речник КПУ, який чітко заявив: «Провал експерименту зайвий раз підтвердив необхідність надання російській мові статусу другої державної в Україні».

«САМОЗАХОПЛЕННЯ... НА МАРСІ» (Зі спецвипуску бюлетеня кримських органів правопорядку, без дати)

До наших органів правопорядку звернулася, порядком консультації, міжнародна фірма «Космократос», яка здійснила успішний розпродаж найпрестижніших земельних ділянок навколо славнозвісних каналів на планеті Марс. Однак десант елітних колоністів, які вже виклали нечувані гроші за омріяні землі, наразився на спротив туземців-марсіан, які нахабно стверджують, буцімто є автохтонами цих країв. Наші юристи пояснили представникам фірми, що будь-які землі по праву належать тому, хто більше заплатить, отож у цьому випадку насправді йдеться про типове самозахоплення, і його суб’єкти підлягають примусовому виселенню. Кримські органи правопорядку готові надати фірмі дивізіон бульдозерів, які вже засвідчили свою ефективність при відновленні законності за складних геологічних та погодних умов.

«ТОРЖЕСТВО ИСТОРИЧЕСКОЙ СПРАВЕДЛИВОСТИ» («Ведомости правительства Одессы»,3 мая 2029 года). Далі в перекладі українською

Урочисто відзначила Одеська влада 2 травня 300-у річницю від дня народження «Великой государыни Екатерины II». Коло пам’ятника Імператриці — «Паллады русской, бессмертной Матери Отечества» — вишикувалася почесна варта уряду Одеси, перебрана в мундири гвардійців Катерини Другої. Були покладені вінки від Президента України (прізвище нерозбірливо), прем’єр- мністра України (прізвище нерозбірливо), голови Верховної Ради України (прізвище нерозбірливо). Прозвучав Гімн України, а церковний хор Компартії України виконав народну пісню одеських урядовців та еліти «Боже, Царя храни».

Апофеозом свята стало розкішне шоу під назвою «Екатерина Великая, о! любила Украйну зело». Захоплення публіки викликали добре продумані й талановито виконані спецефекти з участю бригади виконавців ролей фаворитів, особливо сцена удушення довіреними Катерини, Петра Третього — чоловіка майбутньої Государині; показ інструментарію служби знаменитого слідчого-ката Шешковського; розкішна картина страти Омеляна Пугачова; спеціально виготовлена до цієї дати велична діорама «Конец разбойничьего гнезда на днепровских порогах». Сценаристи шоу подбали про широке представлення автентичних документів, рукописів самої Государині; зокрема, пожвавлення серед публіки викликали тексти смертних вироків державним злочинцям — «просвітителю» Миколi Новикову («умному и опасному человеку», за її словами, згодом одначе спеціальним маніфестом Государині оголошеному невігласом і шарлатаном) та «письменникові», наклепникові «чернажелтаго вида» Олександрові Радищеву; як свідчення великого милосердя Государині було сприйнято заміну, з її волі, першого вироку на 15-річне ув’язнення в Шліссельбурзькій фортеці, а другого — на довічне заслання в Сибір. (В обох випадках, пояснювала Государиня, не велика втрата: «изо Франции ишшо паричко пришлют»). Розчулили публіку історичні слова про «уравнение свободностью малороссийского, равно подданого же ея императорского величества народа» з великоруським (цей великий акт історичної справедливості — «уравнение свободностью» — українські буржуазні націоналісти ось уже два з половиною століття невдячно і, зрештою, брехливо, як це їм властиво, називають закріпаченням України). Глибоке враження справила на публіку історична провіденціальність Імператриці, яка ще два з половиною століття тому подбала про те, щоб в українцях (тобто малоросах) назавжди «искоренить развратное мнение, по коему считают себя народом, от здешнего отличным», і про те, щоб їх «легчайшим способом привести к тому, чтоб оне обрусели и перестали бы глядеть, как волки в лесу». На цьому місці в декого з найпатріотичнiших осіб не витримали нерви, — чулися вигуки зворушення: «Не глядим! Не глядим! Обрусели, матушка, обрусели! По твоим заветам все исполнилось!» Але з особливим, можна сказати інтимним, розумінням було сприйнято елітою той пасаж із «собственноручного письма императрицы Екатерины II к графу П.А.Румянцеву от 9 июля 1765 года», в якому вона, готуючись позбутися обтяжливої спадщини відсталого українського шкільництва, звертається до свого представника в Україні: «...Я желаю, чтоб вы тамошних нескольких называемых панов склонили к подаче челобитной, в которой бы оне просили об лучей (саме так. — Ред. ) у них учреждении школ и семинарий (...), чтоб мы уже знали, как начинать».

Цей приклад демократизму, недноразово повторений в нашій славній історії, приклад готовності виконувати волю народу, знаючи, «как начинать», викликав захоплення й приплив достоїнства у нащадків «тамошних» і «нетамошних» «называемых панов»; деякі з найпасіонарнiших ставали навколішки коло пам’ятника Самій.

Учасники мітингу і шоу висловилися за те, щоб свято «Екатерина Великая, о! любила Украйну зело» стало щорічним і набуло міжнародного статусу. Готується відповідне звернення до ЮНЕСКО.

«ПРОБЛЕМА ВСТУПУ ДО НАТО РОЗВ’ЯЗАНА!» (Спеціальний випуск Громадської ради «ДрузіНАТО», грудень 2053 року)

Протягом кількох десятків років ставлення до НАТО драматично роз’єднувало українське суспільство. І все-таки 15 листопада 2053 року Україна подала офіційну Заяву про прагнення вступити до НАТО. Але яка несправедливість історії — чергова з тих, що постійно нас спостигають! Заява не знайшла адресата! Виявилося, що НАТО саморозпустилося ще 2040 року — після вступу до НАТО Росії (2029 рік) та Ірану (2035 рік) існування цього агресивного блоку в колишньому форматі втратило свій сенс, і за домовленістю з Росією та Іраном його було трансформовано в глобальний Антитерористичний альянс на чолі з Росією, США та Іраном. Очевидний недогляд дипломатичних служб України викликав уїдливі коментарі в світовій пресі.

Та, як каже народна мудрість, немає злого, що не вийшло б на добре. Отож, нарешті, вгамуються політичні пристрасті навколо цієї задавненої болячки нашого національного життя. Питання про приєднання України до НАТО знімається з порядку денного все-таки без відчутної втрати достоїнства нашої держави, і численні натостурбовані громадяни можуть, нарешті, спати спокійно.

P.S. Щойно ми одержали екстрене повідомлення: лідерка Репресивної Постсоціалістичної Партії Ангела Слобожанська заявила, що її політична сила на всяк випадок проведе масову маніфестацію протесту і новий збір підписів проти вступу України до НАТО: ми не зрадимо своїх потенційних виборців!

«ДРУГОМУ ДНІПРУ — БУТИ!»(З урядового сайту, квітень чито 2030, чи то 2060 року)

Уряд України ухвалив доленосну Постанову про Створення ДРУГОГО ДНІПРА. Необхідність такої циклопічної акції виникла після того, як законна приватизація Дніпра КРАЩИМИ ЛЮДЬМИ різного походження і тотальна забудова обох його берегів палацами КРАЩИХ ЛЮДЕЙ, а далі переформатування заплав на спортмайданчики й автобази несподівано призвели до зміління Дніпра, води якого стали шукати обхідне річище. Більшість палаців і вілл опинилася на безводді. КРАЩІ ЛЮДИ, об’єднані в «АССОЦИАЦИЮ ПОЛЬЗОВАТЕЛЕЙ ДНЕПРА», забили на сполох: колишні береги колишнього Дніпра перетворюються на депресивну територію. На допомогу, як завжди, прийшла наука.

Вчені-гідрологи встановили напрям нової підземної течії бунтівного Славути. На замовлення «АССОЦИАЦИИ ПОЛЬЗОВАТЕЛЕЙ ДНЕПРА» розроблено проект легалізації нового річища Дніпра під назвою «Дніпро-2» (або: «Другий Дніпро»), з возведенням нових круч та гір, розведенням амурського товстолобика та модифікованих колібрі, з гідромеліоративними роботами й окультуренням берегів за допомогою насичення їх екологічно чистими палацами.

Уряд схвалив проект. Оголошено конкурс для стратегічних інвесторів. Підстав для песимізму немає. Поетам і композиторам рекомендовано створити нові пісні про Дніпро-Славуту («Дніпро-2»).