Олександр ТРЕТЬЯКОВ: «Балога — не Юлій Цезар, потрібно вибирати або партію, або Секретаріат»

Віктор Ющенко — ідейний пастор «Нашої України», Юрій Луценко — голова НСНУ, а Роман Безсмертний — партійний стратег. Саме така кадрова розстановка і виведе «помаранчеву» партію на колишній рейтинговий рівень. Принаймні, в цьому впевнений нашоукраїнець Олександр Третьяков. Екс-помічник глави держави в інтерв’ю «Дню» розповів також «про лоцманів президентського корабля», які завели його на мілину, та про те, чому настав час демократам об’єднуватися.

— Олександре Юрійовичу, поява кандидатури Арсенія Яценюка на посаду міністра закордонних справ була очікуваною у фракції «Наша Україна»? Адже навіть після провального голосування по Огризку представник Президента в парламенті Роман Зварич говорив, що Віктор Ющенко має намір повторно внести його кандидатуру на розгляд у ВР.

— Скажу так: це не було несподіванкою. Арсеній Яценюк, як і Олександр Чалий, спочатку розглядався як можлива кандидатура на посаду голови МЗС.

— Чи не здається вам дивним дружне голосування за Яценюка? Ще вчора представники коаліції в унісон говорили, що в них викликають сумніви професійні якості Володимира Огризка, хоча він має більше 20 років дипломатичного стажу. А вже сьогодні й коаліція, й опозиція солідарно голосують за Яценюка, який не має досвіду роботи в дипломатичній сфері.

— Призначення Яценюка розрядило політичну ситуацію в парламенті. Адже якби представники коаліції не підтримали і Арсенія, то «Наша Україна» мала б предметний привід для критики: мовляв, вам ні той не подобається, ні цей.

— Ваші колеги з БЮТ, зокрема Олександр Турчинов, кажуть про те, що підтримали пана Яценюка лише з солідарності з «Нашою Україною». А взагалі бютівці називають такий крок Ющенка здачею позицій, адже він до останнього обіцяв наполягати на Огризку.

— Не чув подібних заяв і не вважаю внесення кандидатури Арсенія Яценюка виявом слабкості Віктора Ющенка. Президент подав на розгляд парламенту першого заступника глави свого Секретаріату людину, однозначно близьку до нього. І немає жодних сумнівів у тому, що Арсен Петрович відстоюватиме євроінтеграційний курс України, визначений програмою Президента.

— А йому це дозволять?

— Не варто забувати, що згідно з Конституцією саме Президент здійснює керівництво зовнішньою політикою країни.

— Ви говорите про те, що на внесення кандидатури Яценюка очікували в «Нашій Україні». А чи очікуваним був перехід Анатолія Кінаха в урядову команду?

— Для мене це було неприємною несподіванкою. Адже звикнути до зради не можна. Що стосується депутатів від ППУ, то я жодного разу не бачив цих людей на Майдані, і не вважаю їх ідейними прихильниками ні «помаранчевих» подій, ні Президента Ющенка.

— Чи не намагалися ви умовити Анатолія Кінаха не переходити до табору ваших опонентів?

— Кінах — доросла людина, яка зробила свій вибір і несе за нього відповідальність. Він не є членом партії «Наша України», і вже не є членом нашої фракції. Президент довіряв Кінаху, а він, на жаль, використав цю довіру в своїх особистих цілях. Я дуже чітко пам’ятаю заяви Кінаха в момент створення антикризової коаліції. Якщо зіставити заяви тримісячної давності з його діями зараз, то можна зробити висновок, що це абсолютно непослідовний політик. А у непослідовних політиків апріорі немає шансів залишитися в грі.

— Нещодавно спікер Мороз заявив про те, що до першого травня коаліція в парламенті матиме конституційні 300 голосів. Зрозуміло, що розширення більшості може відбутися за рахунок БЮТ і «Нашої України». Скільки ще нашоукраїнців, на ваш погляд, можуть приєднатися до коаліційного табору?

— Коаліція розшириться не за рахунок політичних сил, якими є БЮТ і «Наша України», а за рахунок окремо взятих зрадників. На жаль, спікер Мороз на старості показав приклад, як легко обміняти себе на посаду. Пригадайте, ще нещодавно Мороз сам обурювався тим, як переманювали депутатів із фракції у фракцію, а зараз він у коаліції, яка користується тими ж методами. І якщо раніше Олександр Мороз позиціонував себе певним моральним лідером, то зараз кредо коаліції — приказка: «Бабло перемагає».

— І все ж таки, якщо коаліція збере 300 голосів, як діятиме об’єднана парламентська опозиція?

— Не набере.

— До речі, про вибори. За вікном весна, опозиція, в тому числі й «Наша Україна», обіцяла позапланові вибори. Чи відбудуться вони?

— Я вже говорив — так. Моя позиція в цьому питанні послідовна. Антикризова коаліція створена на зраді, завдяки обману Олександром Морозом своїх виборців. Він йшов на вибори з іншими лозунгами. Його виборці голосували не за Януковича. Тому парламент, створений на основі зради, залишатися та діяти не може.

— Арсеній Яценюк до свого призначення на посаду голови МЗС займав крісло першого заступника голови Секретаріату Президента. Як ви вважаєте, хто може зайняти вакансію, що звільнилася?

— Це буде людина Президента.

— Ви раніше також працювали в СП. Вам не пропонували повернутися?

— А ви як гадаєте?

— А якщо запропонували, повернулися б?

— Я над цим розмірковую.

— А як ви оцінюєте тактику і стратегію нової команди в СП на чолі з Віктором Балогою?

— Я не можу вам однозначно відповісти. З одного боку, налагодився зв’язок Президента з регіонами, з іншого — прийняття закону про Кабмін, стагнація рейтингу Президента — це програші Секретаріату. Можливо, півроку — не термін для остаточних висновків, але поки я не можу назвати жодної яскравої політичної перемоги Секретаріату.

— Віктор Балога, крім того, що він обіймає посаду голови СП, був призначений на посаду керівника НСНУ. Це кадрове призначення ваші опоненти гранично швидко взяли на озброєння, заявивши, що «Наша Україна» стала філією Банкової.

— На жаль, Балога — не Юлій Цезар, який міг робити одночасно кілька справ. А зараз ми бачимо, що немає хороших результатів роботи ні в партії, ні в Секретаріаті. Потрібно вибирати: або партія, або Секретаріат. Це варто визначити безпосередньо Віктору Андрійовичу.

— 31 березня відбудеться з’їзд НСНУ. Віктор Ющенко нещодавно заявив про свою готовність стати реальним лідером партії. Які кандидатури ще, крім Президента, є в списку потенційних кандидатів?

— Роман Безсмертний, Юрій Луценко, В’ячеслав Кириленко. Якщо обговорювати це питання докладніше, то найбільш прийнятною була б наступна конфігурація: Луценко очолює партію, Безсмертний — виконком. Луценко — гарний оратор, Безсмертний — чудовий стратег.

— А з Юрієм Луценком такий план обговорювався? Він погоджується очолити НСНУ?

— Він готовий іти на вибори блоком з «Нашою Україною». Що стосується керівництва партії, то він ще не прийняв рішення. Питання полягає в площини цілісності «помаранчевої» команди та особистих амбіцій.

— Добре. Припустімо, Луценко — голова НСНУ. Безсмертний — керівник виконкому. А Віктор Андрійович де?

— «Наша Україна» — це Ющенко. Ющенко — це «Наша Україна». І ці поняття — нероздільні. Але Віктор Андрійович, згідно з Конституцією, де-юре не може очолювати партію.

— Якщо Віктор Ющенко і «Наша Україна» — це нероздільні поняття, чому ж Президент відмовився очолити партію на виборах зразка 2006-го?

— Тоді були лоцмани корабля: голова Секретаріату (на той момент Олег Рибачук. — Ред. ) і прем’єр-міністр (Єхануров). Саме ці лоцмани і завели корабель на мілину, і вони повинні за це нести відповідальність. Віктор Андрійович довіряв їм. А люди зараз говорять лише одне, мовляв, у вас усе було: влада, довіра, а ви цим не скористалися. І люди мають рацію.

— Як ви вважаєте, чи підтримають кандидатуру Луценка на посаду голови НСНУ партійці?

— З’їзд покаже.

— Лідер фракції НУ в парламенті В’ячеслав Кириленко назвав події довкола екс-міністра МВС не чим іншим, як політичними репресіями. Ваша оцінка того, що відбувається.

— Помста. Усім відомі методи управління людей, які були при владі до 2005-го року і які зараз повернулися до керівництва країною. Не виключаю, що завтра на місці Луценка може опинитися хтось із журналістів, громадстких діячів, будь-хто.

— На ваш погляд, створення блоку «Наша Україна» не було помилкою?

— Створення блоку «Наша Україна» було помилкою. «Наша Україна» — це самодостатня партія, якій слід би самостійно йти на вибори. Ми могли б занести до виборчого списку членів інших партій, — жодних проблем, але вони не повинні ставати самоідентифікованним обличчям блоку.

— Зараз говорять про створення так званої Правиці на основі «Нашої України». Хіба це не повторення колишніх помилок?

— Коаліція демократичних сил сьогодні — це «шикидим». Ми всі близькі з ідеологічного погляду, але особисті амбіції кожного з нас як лідерів завжди затьмарюють велику ідею. Це отаманщина, адже лідери не хочуть об’єднуватися, і кожен із них змагається за себе.

— Так само як і «Наша Україна» не хоче розчинятися в БЮТі, прагнучи в разі перевиборів іти окремим списком?

— Блок Юлій Тимошенко плюс «Наша Україна»? Це вже було. Щоправда, називався цей блок блоком Віктора Ющенка «Наша Україна». Особисто я виступаю принципово за те, що б ми йшли на вибори паралельними курсами. Я не маю намір умовляти Юлію Володимирівну, навіть якщо в неї вищий рейтинг, іти блоком. Набере Юлія Володимирівна більше голосів? Має право на крісло прем’єра. Наберемо ми більше — ми визначаємо кандидата на посаду голови уряду.

— Що, хто і яким чином може повернути «Нашій Україні» той рейтинг, який партія мала в 2004 році, і чи можливо це взагалі?

— Неможливого нічого не буває, головне — бажання. Питання полягає в тому, чи хочемо ми самі добитися результату. Усередині НУ має припинитися «полювання на відьом». Якщо хочемо, ми маємо сісти за стіл, розписати, хто і що робить, і працювати. Крім того, нам необхідно закінчувати жити вчорашнім днем.

— А ви ніколи не обговорювали всередині «Нашої України», що варто вийти до людей і, якщо не вибачитися, то принаймні пояснити, чому ви не змогли бути єдиною командою, чому ви, зрештою, просто віддали владу в руки опонентів?

— Україна готова нам ще раз повірити. Якщо для цього потрібно пройти шляхом каяття, ми його пройдемо. Віктор Андрійович щиро хотів примирити всі політичні сили. Після Майдану розв’язка могла бути лише одна: «Мир вам» — або ліхтарні стовпи.

Зараз нас звинувачують, мовляв, бандити не сидять у тюрмах. Але ж саджають не міліціонери, і не міністри, а суди. А чиї вони були, суди? Більшою мірою — Леоніда Даниловича Кучми. Напевно, нам після революції потрібно було запровадити ліхтарні стовпи і прямо на Майдані всіх розвісити з табличками. І, повірте, на першому етапі народ би аплодував. Це потім люди вжахнулися б. Та ми — демократи, тому ліхтарних стовпів не було.