Формування чи ре-формування?
У дискусії про долю української науки «День» змінив порядок денний: читачам запропоновано перейти від запитання «хто винен?» до запитання «що робити?» Вже є й перша відповідь на друге запитання. Насамперед, вважає доктор фізико-математичних наук Роман Черніга («День», №104 від 11 червня цього року), треба визначити лідерів. Іншими словами, відділити «овнів» від «козлищ». «Козлищ» — на біржу праці або на пенсію, «овнам» — стипендії та фінансування. І що далі?
А далі буде те саме. Гроші йтимуть у пісок, «овни» перетворюватимуться на «козлищ». Бо сучасні досягнення «овнів» отримані не завдяки, а всупереч системі. Не зміниться система (хоч якими б чистками та фінансовими впливами її намагалися покращити) — не зміниться і плачевний результат. Буде лише продовження стагнації.
Цей висновок прямо виходить із міркувань Р. Черніги. Так, хай сьогодні виконані всі умови реформування. В Iнституті математики НАНУ сформовані сильні відділи з провідними молодими вченими з прекрасними імпакт-чинниками. Але завтра з’являється конкурс до аспірантури. І хто приходить у відділ? Типові «козлища». З’являться вони закономірно — «через відсталість науки в університетах», «читати сучасні спецкурси на IV-V курсах просто нікому», пише сам Р. Черніга. Трохи обтесавшись, відсталі та малоосвічені «козлища» почнуть витісняти «овнів» — раніше це відбувалося за партійною лінією, сьогодні — за бізнесовою й адміністративною. Система відтворює себе (блат, дзвінки тощо).
Усе це ми вже проходили. Проходили, до речі, і систему фізтеху: коли «читати спецкурси, які відображають сучасний стан науки, для студентів старших курсів могли б провідні вчені інститутів НАНУ» (я сам фізтехівець, якому читали спецкурси вчені знаменитого УФТІ). Але, повторюю, без ФОРМУВАННЯ університетської науки (а не РЕ-ФОРМУВАННЯ академічної) нічого путнього в нас не вийде.
