Наскоком не виходить

Міністерство палива та енергетики з 1 березня вводить заборону на продаж шахтами вугілля фірмам-посередникам, які не розрахувалися за поставки попереднього місяця. Таке жорстке рішення міністр Сергій Єрмілов пояснив погіршенням фінансового стану шахт і загрозою невиплат зарплат шахтарям. А що таке стукіт шахтарських касок на Хрещатику, в уряді ще не забули. Міністерство розраховує вже найближчим часом довести рівень грошових розрахунків за вугілля до 100%.

Таким чином, уряд Януковича зробив ще один крок до заявленої мети: зробити вугільну промисловість України прибутковою. Планується вже до кінця року змінити структуру галузі так, щоб кожна компанія була інвестиційно приваблива. У 2004 році почнеться процес приватизації нових вугільних холдингів. Зараз вони створюються за простим принципом: збиткові шахти об’єднуються з прибутковими, але так, щоб нова структура зберігала прибутковість. «Шахти, які не вдасться збалансувати, будуть закриті», — однозначно заявляє Сергій Єрмілов. На його погляд, вугілля в Україні має всі шанси стати самостійним легальним прибутковим бізнесом.

Однак головною помилкою затіяної реформи є її неузгодженість із директорами шахт. Багато хто з них дізнається про наміри уряду з преси. Наслідки цієї помилки вже починають проявлятися. Народний депутат Геннадій Астров-Шумілов, який прийшов до парламенту з посади директора вугільного холдингу «Ровенькиантрацит», заявив, що виступає категорично проти оголошеної реформи, якщо її не буде узгоджено з учасниками ринку. Депутат наполягає на тому, щоб подальші кроки зі створення нових холдингів не реалізовувалися доти, поки міністр Єрмілов не представить її етапи в парламенті.

Депутатська група «Народний вибір» («луганчани») вже виступила з цього приводу з політичною заявою, вимагаючи зупинити реформу. Лідер групи Микола Гапочка повідомив, що неоднозначну реакцію в Луганську викликало рішення Мінпаливенерго об’єднати «Ровенькиантрацит», «Свердловантрацит», «Донбасантрацит» і «Антрацит». Дві з цих компаній прибуткові, і дві — збиткові. Так що нескладно передбачити, що процес злиття (а йдеться про створення єдиної юрособи) буде проходити з величезними проблемами. Тим дивніше те, що Мінпаливенерго нічого не зробило для узгодження задуманої реформи з усіма зацікавленими сторонами. Очевидно, що злиття фаворитів з аутсайдерами повинно пройти більш плавно, бажано, з фінансовою підтримкою із держбюджету.

Подальший хід вугільної реформи багато в чому визначить фракція Партії регіонів, у якій також зосереджені вугільні інтереси. Правда, до цієї фракції, на відміну від «Народного вибору», входять не тільки неформальні господарі шахт, а і їх потенційні покупці. Вони зацікавлені у просуванні запланованої Мінпаливенерго реформи, щоб уже в 2004 році мати можливість взяти участь у приватизації прибуткових об’єктів. У компаній «АРС», «ІСД» і «Східенерго», які контролюють ринок, є можливість вплинути на незговірливих директорів шахт за допомогою цінового інструмента. Але як складеться баланс інтересів у конфлікті, що розгорається, передбачити поки дуже важко. Поки не сказав останнього слова і прем’єр- міністр Віктор Янукович.

Головним проміжним виведенням реформи вугільної промисловості стала демонстрація того, що міністри все ще не навчилися готувати якісні рішення, узгоджуючи їх із передбачуваними опонентами. Заради справедливості варто зазначити, що і самі вугільні депутати, а також директори шахт, мало що роблять для налагодження тісних зв’язків з інтелектуальним центром галузі, зосередженим у Мінпаливенерго. Підсумком такої анархії стають досить низькі шанси на реалізацію реформ, навіть якщо сама їхня ідея економічно бездоганна. У великому бізнесі економіка і політика так тісно переплетені, що відразу змінити структуру ринку практично неможливо.