Панiвне «так!»

Цієї неділі в Киргизстані відбувся референдум про внесення поправок до Конституції. За попередніми підсумками, переважна більшість громадян Киргизької Республіки — 75,5% — проголосували за внесення змін до понад сорока статей Основного Закону, а також за довіру Аскару Акаєву виконувати президентські повноваження до кінця його терміну — 2005 року («за» висловилися 79%). За даними РІА «Новости», у референдумi взяли участь понад 86% виборців. Як відомо, через його підготовку президент Акаєв не зміг приїхати до Києва на неформальний саміт СНД. Підсумки голосування дещо затрималися: державна комп’ютерна автоматизована система «Шайлоо» дала збій. Спочатку дані передавали Центрвиборчкому телефоном, а потім опрацьовували «вручну».

Серед головних змін Основного Закону Киргизстану — перехід від двопалатного до однопалатного парламенту, від пропорційної до мажоритарної виборчої системи, скасування права громадян щодо захисту своїх прав безпосередньо звертатися до Конституційного суду, введення необхідності обов’язково запитувати дозвiл місцевої влади на проведення мітингів і зборів.

Головний зовнішній критик киргизстанського референдуму — Сполучені Штати Америки. Проект нової редакції Основного Закону, вважають у Держдепартаменті, «містить низку положень, які не відповідають міжнародним стандартам і створюють можливість для подальшого зосередження влади в руках президента й ослаблення ролі громадянського суспільства». Крім того, заявив прес-секретар Держдепу Річард Баучер, призначення референдуму на 2 лютого при тому, що новий проект Конституції було опубліковано лише в середині січня, «не дає достатньо часу для публічного обговорення проекту».

Аналогічні претензії висловлювали й на засіданні постійної ради країн-учасниць Організації зі співпраці та безпеки в Європі. Спостерігачів від ОБСЄ на референдумі в Киргизстані не було. Центральна виборча комісія країни звернулася до ОБСЄ з проханням прислати спостерігачів тільки за місяць до дати проведення референдуму — запізно, згідно з правилами цієї організації.

Офіційною відповіддю Киргизстану на критику Заходу стала заява державного секретаря Осмонакуна Ібраїмова, який підкреслив, що призначати дату референдуму — «право президента суверенної країни, право народу — обговорювати і приймати зміни до Конституції своєї країни».

Проти референдуму виступили майже всі опозиційні партії і десятки неурядових організацій Киргизстану. Вони звернулися до Європейського Союзу з проханням вплинути на президента Акаєва з метою скасування референдуму. Особливо різко, як передає «Правда.ru», противники реформи виступають проти того, що після роботи Конституційної наради, у якій досить широко було представлено опозицію, остаточний текст Основного Закону допрацьовувала експертна рада, яку створив одноосібно президент. На думку опозиційного депутата Жогорку Кенеша (парламенту Киргизстану) Адахана Мадумарова, запит Аскаром Акаєвим всенародної підтримки на черговому референдумі пояснюється тим, що президент хоче залишитися при владі й після 2005 року. Сценарій подальших подій, на думку депутата, може бути таким. Після схвалення на референдумі поправок до Основного Закону нинішній двопалатний парламент стає неконституційним. Президенту, який раніше неодноразово заявляв, що нинішній Жогорку Кенеш допрацює свій термін — до 2005 року, навіть не обов’язково розпускати його. Парламент може саморозпуститися, як це було 1993 року, коли проурядово налаштовані депутати почали систематично бойкотувати засідання. Наступний крок, на думку Мадумарова, — проголошення вже не президентської, а парламентсько-президентської республіки. Про такий проект Аскар Акаєв неодноразово заявляв. Після зміни форми правління президентський термін можна відлічувати заново, вважає опозиція.

Проте голова Центрвиборчкому Сулайман Іманбаєв заявив, що інформація про продовження президентських повноважень Аскара Акаєва є помилковою. Для прийому думок киргизстанців щодо майбутнього референдуму Комітет з підтримки громадської дискусії створив «гарячу лінію», за якою могли телефонувати жителі всіх областей Киргизстану. Всі думки мали відобразити в брошурах, виданих накладом сто тисяч примірників, за тиждень до початку референдуму.

Не перебільшувати можливі наслідки критичних висловлювань Заходу про киргизстанський референдум закликає голова німецького Товариства зі сприяння демократії в Центральній Азії Міхаель Лаубш. «Західна спільнота уважно спостерігає за ситуацією в Киргизстані, але, як мені здається, не має у своєму розпорядженні активних стратегій і планів розвитку в республіці процесу демократизації, — сказав він в інтерв’ю «Німецькій хвилі». Думаю, Захід усвідомлює небезпеку того, що якщо Аскара Акаєва усунуть від влади, країна потрапить у ще більш нестабільне становище. А від стабільності у Киргизстані залежить стабільність усього регіону Центральної Азії, оскільки, і таке розуміння серед західних політиків існує, не можна вибрати одну країну і підтримувати у ній демократичні тенденції, залишивши без уваги інші держави». На думку Міхаеля Лаубша, незважаючи на американську військову присутність у регіоні, загальна стратегія розвитку Центральної Азії в даний момент на Заході відсутня.

Тривожним знаком можливої нестабільності в Киргизстані стали події в Аксийському районі країни навесні минулого року. Тоді силові структури силоміць, із застосуванням зброї, намагалися зупинити демонстрацію мирних жителів. Шестеро чоловiк загинули. Повторення аксийських подій сьогодні не хоче насамперед влада, президент Акаєв, який неодноразово називав свою країну «найдемократичнішою» в Центральній Азії. Офіційний Бішкек говорить про нинішній референдум як про крок, викликаний у тому числі й подіями в Аксийському районі. Киргизстанська влада, безумовно, перешкоджатиме повторенню подібної трагедії через дискусію навколо народного волевиявлення, перешкоджатиме тими способами, які вважатиме найбільш ефективними.

КОМЕНТАР

Гани АСАНАЛІЄВ, перший секретар Посольства Киргизької Республіки в Україні:

— Головною метою конституційно-правової реформи, що проводиться у Киргизстані, є передача частини повноважень президента уряду і парламенту країни, що передбачає більш ефективне функціонування всіх гілок державної влади. Так, прем'єр-міністр вноситиме кандидатури членів уряду на затвердження парламентом, парламент також затверджуватиме кандидатури суддів усіх рівнів. Оновлена редакція Конституції передбачає створення однопалатного парламенту, що складається iз 75 депутатів (сьогодні загальна чисельність членів двох палат — 105 осіб), які працюють постійно, і їх обирають за мажоритарною системою. Конституційні реформи також передбачають закріплення демократичних норм, зокрема, лібералізацію діяльності преси.

На мою особисту думку, терміни, відведені на обговорення змін, цілком прийнятні. Якщо брати ситуацію на всьому пострадянському просторі, то переважна частина населення ще не зовсім знайома з основами чинних конституцій, й основну роль у цьому питанні відводять політикам, юристам та інтелігенції. Зважаючи на все сказане, я не бачу необхідності продовження обговорення питань, винесених на референдум. Більш того, ми всі сьогодні живемо в період трансформації суспільства, політичних систем і економічного розвитку, в зв'язку з чим, швидше за все, до конституцій наших країн вноситимуть нові зміни і доповнення.