Знак якості життя

До формулювання своєї проблеми якості життя статики підходять з гумором: всі їдять хліб з маслом, але хто їсть тільки хліб, хто тільки масло, а хто і те, й інше — підрахувати практично неможливо. Все так і відбувається і тоді, коли вони беруться за визначення рівня бідності. Точно сказати, в якій мірі ця проблема актуальна для України, не може ніхто. Згідно з опитуваннями, у ці ряди зараховують себе 70% українців, Держкомстат — майже у два рази менше — 27%, а Всесвітній Банк — 30,2%. Але доктор економічних наук, професор Елла Лібанова вважає, що розрахунки іноземних експертів стосовно України не завжди можна назвати коректними, оскільки їх методики орієнтовані лише на західні країни і абсолютно не враховують специфіку перехідної економіки. Є, на її погляд, чимало погрішностей (якщо не сказати більше) і у характеристиці стану людського розвитку країни, зробленій за методикою ПРООН. Захід переважно враховує так звані «стимулятори», тобто виключно позитивні моменти і повністю обходить увагою негатив, як, скажімо, рівень злочинності, безробіття, суїцидів...

Створити свою методику, що повністю відтворює реальність і стало основною мотивацією для роботи Ради з вивчення продуктивних сил НАНУ і Держкомстату. Як зараз говорять автори, «дзеркало» вийшло менш кривим, і більш необхідним країні, оскільки відтворює ситуацію кожної конкретної області, з урахуванням географічного положення і насиченості промисловими підприємствами.

За рівнем людського розвитку Україна, як стало відомо з недавно оприлюдненого списку ООН, посідає 80-е місце, у той час як Росія — 50-е. Графіки, опубліковані у Національному звіті України з людського розвитку, підготовленому ПРООН, показують: за останні десять років друга за величиною республіка колишнього Союзу постраждала значніше, ніж більшість країн світу. Кількість доходів на душу населення зменшилась на 60%. Хоч, як вже згадувалося, зростання ВВП, на думку міжнародних експертів, ще не гарантія високої якості життя.

Зрозуміло, дохід українські вчені також враховували, але у меншій мірі, ніж західні колеги. Для того, щоб обчислити показник регіону, брали до уваги 9 чинників з, як мінімум, п’ятьма складовими. 60 експертів з різних областей виділили їх ієрархію і визначили, які з них найбільш впливають на сумарний показник людського розвитку регіону. Як показав досвід експертів, в більшості він залежить від рівня освіченості населення, умов проживання і тільки потім вже — від матеріального благополуччя. А менш за все, як не дивно — від фінансування людського розвитку. У середині рейтингу пріоритетів знаходяться стан здоров’я і рівень охорони здоров’я, екологія, соціальне середовище, демографічний розвиток і розвиток ринку праці. Як вирішили експерти, рівень освіти, насамперед, визначається забезпеченістю дитячими дошкільними закладами; умови проживання — забезпеченістю житлом і розвитком соціальної інфраструктури, а матеріальне благополуччя — середньомісячною зарплатою однієї особи.

Серед регіонів безперечний лідер дослідження практично за всіма пунктами був очевидний. Керівник дослідження Елла Лібанова розповідає, що спочатку автори навіть думали виключити Київ з рейтингу. Але потім від цієї думки відмовилися, оскільки, в іншому випадку, невірними вийшли б сумарні показники. Столиця відстає хіба що за показниками розвитку соціального середовища (куди входять злочинність, розлучення, суїциди і ДТП) й екологічній ситуації. У іншому ж — стабільність: сюди більше приїжджають і не поспішають від’їжджати, тут найвища середня тривалість життя, найнижчий рівень безробіття і найвища зарплата. Плентаються у хвості, як і передбачалось, Луганська, Донецька, Миколаївська і Рівненська області. У той же час, автори акцентували увагу на тому, що ці області завершують рейтинг кожна зі своєї причини. За винятком лише, напевно, Луганської — низькі показники вона має за 7 чинниками. У Донецькій області, наприклад, корінь зла — екологічна ситуація, яка за високого рівня добробуту і стабільності на ринку праці, тягне за собою малу тривалість життя і високий показник дитячої смертності. У той же час, «ахіллесова п’ята» Миколаївської області — освіченість населення і охорона здоров’я: дітям недостатньо роблять щеплення, високий показник захворюваності так званих соціальних недуг (відкритої форми туберкульозу й алкоголізму).

Визначення пріоритетів на регіональному рівні може істотно поліпшити сумарний показник людського розвитку країни. Тобто, у цьому випадку, мета як ніколи виправдовує засоби. Але чи виправдовуються кошти, закладені для областей у проекті Держбюджету-2003, поки що спірне питання. Наприклад, на інформатизацію загальноосвітніх учбових закладів Миколаївської області виділено ледве чи не найменшу суму у порівнянні з іншими регіонами. З «хворою» охороною здоров’я Рівненської та Житомирської областей складається практично така ж ситуація. Значно більше Держбюджет у наступному році підтримає Донецьку, Харківську, Дніпропетровську області і, безумовно, столицю. Саме вони, до того ж входять і до «четвірки» лідерів в Україні за інвестиційною привабливістю (34% інвестицій осідає у Києві, 8% — у Київській області, стільки ж у Донецькій і 7% — у Дніпропетровській).

Перший заступник директора Інституту стратегічних досліджень Олександр Лосюк вважає, що дослідження якнайповніше визначає стратегію країни на найближчі роки. Якщо, скажімо, у Словенії на кожного жителя припадає 1350 доларів іноземних грошей, а в Україні — 95, то це свідчить лише про те, що західні компанії бояться мати справи з країною, де така економічна ситуація. Боротьбу ж треба розпочинати, на думку експертів, саме з регіонів, на місцевому рівні, піднiмаючи у них проблемні сфери. Що значно ефективніше, ніж діяти виключно на рівні центральної влади.