Рейтинг як свідчення хвороби
Заступник держсекретаря Мінкультури Ганна Чміль сподівається, що завдяки адміністративним заходам, у тому числі регулюванню кінопрокату, глядачі «відкинуть нице» й почнуть духовно зростати. Вельми сумнівно!
Валерій Гроссман (ТЕТ) ставить хороше запитання: «А що таке еліта?» І наївно засмучується, що «еліта» дивиться Джекі Чана. Але, яке суспільство — така й еліта.
Висловлювання телеменеджерів свідчать про те, що, після отримання в кровопролитних боях жаданих ліцензій на право мовлення, їм нічого показувати: брак доброго телепродукту, грошей тощо. Так навіщо ж тоді в ефір виходити? Нам розказують про жахливі проблеми телебізнесу. Та в будь-якому бізнесі сила-силенна проблем. Але все це частковість. Коріння ж — набагато глибше.
Високий рейтинг низькопробного телепродукту пояснюється масовими психічними процесами. Ця проблема виходить далеко за межі власне ТБ, і звертатися тут слід не до теленоменклатури і телекритиків, а до психологів. Йдеться про соціальний характер і сучасний стан людини. Хвалений ринок вже давно вийшов за межі економіки, сформувавши масовий психотип. Людина бачить себе лише в двох іпостасях: продавець чи споживач. При цьому її споживання визначається не так потребами, як агресивною рекламою, яка ініціює жадання, часто чужі для людини та її природи взагалі. Відбувається втрата власного погляду, заміна його загальноприйнятою думкою, яка суб’єктивно сприймається як своя особиста.
Рейтинги відбивають так званий «common sense» (загальноприйнятий зміст). А ким доведено, що загальноприйнятий зміст вiдповiдає здоровому глузду? Візьмімо хоча б 27-й вірш Євангелія від Матфея. Освiчений римський адміністратор Понтій Пілат хоче врятувати Ісуса, апелюючи до натовпу й проводячи, власне, опитування громадської думки. Але соціальному характерові мас чужий Месія з ідеями особистої свободи через солідарність і вище призначення, незрозумілими навіть сьогодні. Тому натовп, підбурюваний фарисеями, віддав перевагу не Христові, а карному злочинцеві Варавві та ініціював розп’яття. Ось вам і рейтинг із опитуванням!
Індивід звичайно говорить те ж, що й більшість, тому глибинні причини думок опитуванням розкрити навряд чи можливо. Рейтинг скоріше говорить про те, чого не можна показувати на ТБ, але тоді бізнес прогорить. І що робити з рейтингом, який свідчить про масову хворобу? Залишити все, як є? А чи потрібен телебізнес, що веде до психологічної злиденності (Фрейд)?
Безглуздя та відчуженість праці провокує прагнення до абсолютного неробства. Відпочиваючи, масовий індивід перетворюється на розчарованого пасивного споживача, який вічно на щось чекає. Телебачення, як ніякий інший ЗМІ, заохочує пасивність і комфортний споживчий менталітет, допомагаючи «вбивати» і «проводити» час. ТБ пропонує тотальний монолог, коли «ящик» показує, глядач дивиться, а розмови немає. Розмова — це зміна обох співрозмовників, їх обопільна концентрація, а на ТБ «говорить і показує» лише один.
Психологічний вплив ТБ такий, що виникає бажання його дивитися, навіть якщо розум говорить про повне й очевидне безглуздя передачі, часто важко здолати бажання дивитися до кінця. Відбувається втрата звичного світу й отримання натомість нового. Приблизно так само заворожено первісна людина дивилася на вогонь — це глибинне архетипічне явище. Активне пізнання світу, яке є напруженою роботою психіки, замінюється сурогатом. Тут же й жорстокість: пригнічений індивід у реальності неспроможний реалізувати себе, дати творчий вихід своїй енергії; вона перетворюється на деструктивну енергію, тому всі ці рейтингові жахи-мордобої є свого роду спусковим гачком її ескалації в житті, що закріплюють певні асоціативні образи в психіці.
Телеіндустрія не лише задовольняє, але й створює нові, часто помилкові, потреби, чужі для людської природи. Не лише глядач формує попит на телепродукт, але й ТБ формує риси соціальної вдачі. Тут двосторонній процес, і це знає будь-який психолог. Соціум не може існувати без скріплюючих символів, і якщо немає таких піднесених символів, то будуть ниці, але сприйматимуться вони як піднесені. Звідси — «антибіотики», «буржуї», «нікіти», «термінатори», «останні герої гарему» та інша «моральна каліч».
Багато хто з телекритиків і телеменеждерів є продуктом того ж соціопсихологічного середовища, тому їхнi думки часто не виходять за межі поширених поглядів: подобається — не подобається, рейтинг — не рейтинг, дивляться — не дивляться. Всі ці антиномії небезпечні деградацією соціуму, який отримав величезну матеріальну силу, але залишається безпорадним перед ідолами, які людина сама ж і створила.
