США не видадуть

Передати Україні колишнього українського прем’єр-міністра Павла Лазаренка та екс-майора Миколу Мельниченка Вашингтон не зможе. На цьому наголосили і Паскуаль, і Пайфер. Причина — відсутність угоди про екстрадицію (передачу підозрюваних, обвинувачених, арештованих і т.iн. іншій країні). Підписання такої угоди стає можливою тільки тоді, сказав посол Паскуаль, коли обидві сторони упевнені в тому, що Феміда іншої країни не така сувора, як їхня; при цьому враховується також стан пенітенціарної системи. На доказ Паскуаль навів приклад європейських країн, які не передавали Сполученим Штатам злочинців, через те, що там досі існує смертна кара.

У цій справі не до кінця ясне й інше. Київ, заявляючи про сподівання на видачу американськими органами до України Лазаренка та Мельниченка, постійно вказував, що між двома країнами iснує Угода про взаємну правову допомогу. Українські власті, зокрема, Генпрокуратура, постійно переконують, що в рамках цього документа могла б цілком відбутися передача Мельниченка та Лазаренка. «Ми розраховуємо на розуміння, тим більше, що між Україною та США з 27 лютого минулого року почав діяти договір про взаємну правову допомогу у цивільних справах», — наголосив нещодавно речник МЗС України Ігор Долгов. Позиція Вашингтона — інша. Посол Паскуаль зазначив, що в згаданому документі відсутня стаття про екстрадицію. Він також зізнався, що органи американської виконавчої влади не мають у своєму розпорядженні плівок Мельниченка. Паскуаль, до речі, наголосив, що експертиза плівок американською фірмою «Бек Тек», яка нібито й підтвердила їх автентичність, не може вважатися експертизою США, оскільки «Бек Тек» — приватна фірма.

«Оцінку українським виборам надасть, насамперед, Організація з безпеки та співробітництва в Європі», сказав Пайфер на зустрічі з пресою. Щодо власних вражень — то вони в нього, за його словами, як позитивні, так і негативні. До плюсів можна віднести відкритість виборів для спостерігачів, серйозність намірів неурядових організацій поширювати інформацію про вибори та ін. Рівень висвітлення передвиборної кампанії, вважає Пайфер, відрізняється від того, який міг він спостерігати під час виборів-1998 року. Правда, Пайферові «донесли», що навіть зараз доступ до мас-медіа мають далеко не всі політичні сили. Але він згадав, що в грудні минулого року йому так само говорили, що деякі політики не матимуть доступу до ЗМІ, але зараз вони його мають. До «однієї з проблем» Пайфер відніс використання адмінресурсу «окремими силами». Особливо гостро вона стоїть в регіонах, передав Пайфер слова українських спостерігачів. До плюсів він також відніс і те, що урядовці почали реагувати на деякі порушення в ході передвиборної кампанії. При цьому гість нагадав слова колишнього держсекреатаря США Мадлен Олбрайт, яка тиждень тому перебувала в Україні: «Якщо уряд буде агресивно реагувати на порушення, карати за них, то, як результат, надходитиме позитивний сигнал і про Україну». Карлос Паскуаль, нинішній посол Сполучених Штатів в Україні, до цього додав, що спостережницька місія за виборами повинна у більшій мірі лягти на плечі самих українців.

Американські економічні санкції проти України можуть бути зняті лише у випадку «жорсткої» реалізації всіх положень ухваленого закону про боротьбу з аудіопіратством, — заявив Стівен Пайфер. Поки що ж у Вашингтоні не вважають закон ефективним і були б тільки раді, «якщо виявиться, що наша точка зору була помилковою... У мене ця проблема викликає негативні емоції. Я розчарований, оскільки гадав, що питання було вичерпано ще влітку 2000 року». Посол Паскуаль нагадав, що Україна мала б наслідувати в цьому плані інші країни світу: Китай, Малайзію, Болгарію, які зрештою прийняли необхідні закони. Ухвалені ж документи в Україні залишають, на переконання посла, чимало можливостей для того, щоб ухилятися від їх виконання або дотримання. Це ж стосується й Президентського указу, який, вважає Паскуаль, має меншу пріоритетність, аніж закон Верховної Ради.

Як стало відомо зі слів Стівена Пайфера, Україна перебувала під загрозою запроваджень санкцій іще чотири роки тому — за поставки зброї до країн, віднесених Сполученими Штатами до «чорного списку». Він повідомив, що Вашингтон мав у своєму розпорядженні інформацію про «кілька епізодів — 1997 та 1998 років» щодо поставок Україною зброї у країни, які в США відносили до небезпечних для миру в усьому свiтi. Згодом американці «отримали всю інформацію», яка «заспокоїла» Вашингтон. Пайфер повідомив, що під час переговорів з українськими чиновниками питання співпраці України з Іраном, Іраком та Лівією не зачіпалося (дві перші віднесені Джорджем Бушем до так званої «осі зла»). Тиждень тому, до речі, в МЗС України категорично заявили, що не збираються коригувати свої відносини ані з Багдадом, ані з Тегераном. І взагалі, запевняють українські дипломати, що в Києві не сприймають «одностороннього диктату». Пайфер висловив розуміння, що «підхід України до Іраку та Лівії відрізняється від нашого». За словами Пайфера, між Києвом та Вашингтоном склалося «порозуміння» у плані недоцільності військово-технічної співпраці зі згаданими державами. «Україна розуміє нас, і ми їй за це вдячні», — наголосив американський гість .