Суркіс поставив питання про довіру. I отримав її
Наскільки відродження футболу сьогодні вдається? Якщо взяти ініціативу ФФУ щодо введення уроків футболу в школі, то на практиці навколо цих уроків нині більше політичних спекуляцій, ніж власне футболу. Автори доброї ініціативи шкільного футболу змушені виправдовуватися. Тим часом обіцяні футбольні м’ячі до шкіл надходять не так швидко, як хотілося б, а педагогічні працівники, відчувши певну нерішучість ініціаторів футбольного уроку, з радістю самоусуваються, там де можуть, від хорошої, але трудомісткої справи.
Ще більше туману навколо «принципів чесної гри». Яка це «чесна гра» коли президенти клубів і тренери говорять про неї за міцно зачиненими дверима? Коли насправді так і не зрозуміло, про що ж домовились футбольні керівники, чого вони більше не будуть робити, а що робити будуть? Практика доводить, що без реального покарання хоча б одного навколофутбольного махінатора вся пара дискусій навколо негативу всередині нашого футболу знову піде «у свисток». Показовим є запитання, задане в одній із газет кожному із тренерів команд вищої ліги на рахунок участі команд цих тренерів у «нечесних іграх». Як і можна було очікувати, існування «нечесної гри» визнали мало не всі тренери, проте жоден сам в цьому не зізнався. І не зізнається.
Тому моральним переможцем у незатихаючій суперечці між футбольним Донецьком і футбольним Києвом стане той, хто наважиться публічно розкрити і довести до кінця хоча б одну справу щодо зловживань у футбольному господарстві. Лише після того футбольні суперечки зможуть остаточно повернутися на своє законне місце — прямокутник футбольного поля.
Відповідь на запитання, чи реалізуються на практиці добра наміри Григорія Суркіса і очолюваної ним футбольної федерації, чи співпадуть вони із намірами футбольних керівників із Донецька, дасть найближчий час. Якщо обом сторонам справа підйому українського футболу буде насправді важлива, нам залишиться лише очікувати від футболу добрих новин.
