Фінансовий рентген для «обраних»
Законопроект, у випадку його ухвалення, також може зменшити можливість використання у передвиборчій боротьбі коштів, набутих незаконним шляхом. Він передбачає, що найвищі державні посадовці подають податковим органам спеціальну (додаткову) декларацію, а також відповідають за її неподання або порушення порядку подання. В той же час податкові органи несуть відповідальність за неналежне зберігання декларацій або розголошення даних, які вони містять. До майна, витрати на придбання якого контролюють органи державної податкової служби, згідно з законопроектом, належать нерухомість; транспортні засоби; коштовності; антикваріат, твори мистецтва; валютні цінності та цінні папери.
До найвищих посадовців, які є суб’єктами декларування доходів, належать: Президент України, голова Верховної Ради, прем’єр-міністр, перший заступник голови Верховної Ради, перший віце-прем’єр-міністр, заступник голови Верховної Ради, віце-прем’єр-міністри, голови та заступники голів Конституційного, Верховного та Вищого арбітражного судів, Генеральний прокурор та його заступники, народні депутати України, члени Кабінету Міністрів, глава адміністрації Президента України, голови Національного банку, Антимонопольного комітету, Фонду державного майна, Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення, Служби безпеки України, Центральної виборчої комісії, Рахункової палати, уповноважений Верховної Ради з прав людини, судді Конституційного, Верховного та Вищого арбітражного судів.
КОМЕНТАРІ
Олександр РЖАВСЬКИЙ , народний депутат («Солідарність»):
— Навряд чи цей закон зможе нормально працювати, бо ніхто, наприклад, не відміняв статтю 63 Конституції, яка дозволює людині не розповсюджувати інформацію про себе. Контролювати видатки високих посадовців буде дуже важко: хто знає, чи він купив для себе чи для когось із родичів, а може, навпаки, це вони йому купили. Усе це досить умовно, потрібно відпрацювати якісь критерії. Якщо людина не буде мати внутрішньої совісті, то, повірте, жодний закон тут не допоможе. Легко передбачити, що нечесні посадовці будуть просто цинічно брехати — мовляв, їжджу на автомобілі брата або матері, а цього їм заборонити не можна. Я вважаю, що ми ніколи не прийдемо до контролю за витратами, бо їх дуже важко відслідкувати. Нема такого механізму, який дозволяв би точно встановити, є це власність посадовця чи він взяв її у когось для тимчасового користування. Доки ми не встановимо критерії, якими мають бути державні посадовці і яку вони повинні отримувати заробітну плату — а вона має бути достатньо високою, щоб людина мала добрі життєві умови — доти матимемо сурогат декларованої совісті і честі, замішаний на чинних законах, які узаконюють такий спосіб життя.
Георгій ФІЛІПЧУК , народний депутат, співголова Народного Руху «За єдність»:
— Закон, безперечно, потрібен, тому що ми нарешті отримаємо правове поле у стосунках державного чиновника і влади. Якщо службовець як у виконавчих, так і в законодавчих структурах не подає декларацію або приховує дані про себе, то він повинен позбавлятися права бути презентованим в ешелонах влади. Звичайно, це не вирішує проблему корумпованості української бюрократії, але це один з кроків до її мінімізації. Якби ми змогли у найближчій перспективі реалізувати результат референдуму щодо обмеження депутатської недоторканності, то, на мій погляд, зробили би крок до декриміналізації влади, починаючи передусім з парламенту.
Сьогодні чимало народних депутатів у численних інтерв’ю розповідають про те, що в них немає жодних проблем із тим, щоб купити літак або з’їздити відпочивати на Мальвінські або Канарські острови. На фоні 90-відсоткового зубожілого народу, який не завжди має навіть прожитковий мінімум у 311 гривень, це, я вважаю, є образою моральною і етичною. Люди дуже ображені, і вони хочуть, щоб стосунки між багатими людьми і державою були прозорими. На цьому етапі держави повинно бути більше — потрібен державний контроль за тим, як отримуються доходи і як вони використовуються. Соціальна напруженість, яка існує у суспільстві щодо багатих людей, пояснюється ще й тим, що ми не маємо середнього класу.
Олександр СВИРИДА , народний депутат, голова підкомітету з питань видатків бюджетного комітету ВР («Трудова Україна»):
— Мені здається, що доцільно провести процедуру «нульового» декларування для усіх громадян, а не лише для державних службовців: люди декларують усе, що вони мають, і з певної дати усі великі покупки — нерухомість, автомобілі і подібне — можна робити тільки після того, як сплачено податки з тих доходів, які задекларовано. Щодо контролю за доходами і витратами держслужбовців, то він, безумовно, потрібен, хоча проблему корупції це не вирішить. Це одвічне питання, яке не можуть вирішити навіть розвинені країни. Взагалі в країні повинна існувати система «безумовного викриття», тобто втримати людину від вчинення злочину може не важкість покарання, а неминучість викриття. В цьому сенсі наша правоохоронна система працює неефективно: вона розпорошена — наприклад, економічною злочинністю займаються п’ять інстанцій, а це ж дуже спеціалізована сфера діяльності.
Наміри встановити контроль за витратами посадових осіб, на мій погляд, не є порушенням прав людини. Це абсолютно цивілізована процедура. Тут питання не в тому. що людина надто багато витрачає, а в тому, щоб вона сплатила усі податки із одержаних доходів. В усіх країнах це здійснюється саме через контроль за витратами.
