Енергозбереження — річ невигідна?
У рамках національного тижня енергозбереження в Дніпропетровську відбулась конференція «Вітроенергетика-2000», на якій представники науки, промисловості та бізнесу розглядали перспективи розвитку нової підгалузі машинобудування та виробництва електроенергії. Як зазначали учасники конференції, за останні 10 років Україна стала безперечним лідером вітроенергетики серед країн СНД. На шести її електростанціях — у Закарпатті, Криму і на південному сході країни — сьогодні працює 160 вітроагрегатів. У самому Дніпропетровську створено науково-промислову базу «вітряного» машинобудування, а на «Південмаші» щомісяця виробляють 10 турбін.
Проте якщо порівнювати з передовими країнами, то темпи розвитку вітроенергетики в Україні дуже незадовільні. За оцінками фахівців — вітчизняних і зарубіжних, — наша країна, використовуючи потенціал вітру, цілком би могла покривати до 20% своїх потреб в електроенергії. На ділі ж цей показник не перевищує і 1%. Це, казали учасники конференції, тим паче дивно, що Україна переживає жорстку паливно-енергетичну кризу, вимушена за валюту купувати енергоносії за кордоном, а традиційна енергетична промисловість є головним забруднювачем та руйнівником навколишнього середовища.
Що ж є головною перешкодою, або гальмом, для розвитку вітроенергетики в Україні? На думку головного інженера «Південної вітроенергетичної компанії» Володимира Повода, таким гальмом стала політика керівництва паливно-енергетичного комплексу країни, де нібито вважають, що вітру в Україні мало і для енергетики країни — «це дрібниці». Тим часом, запевняє В. Повод, нинішня «слабкість» вітроенергетики полягає лише в тому, що термін окупності агрегатів становить 7 років і тільки опісля прибуток із кожної установки починає перевищувати 70%. А тому для розвитку вітроенергетики необхідна допомога держави: створення законодавчої бази, податкові пільги, кредитування. Особливі надії фахівці «ПівденВЕКу» сьогодні покладають на виробництво малих агрегатів, спроможних забезпечувати електроенергією фермерські господарства, невеликі підприємства, житлові будинки. У зв’язку із цим скептики ставили перед собою питання: кому з «енергобаронів» потрібна мала енергетика, в якій посереднику ніде вклинитися між виробником і споживачем? До реальних кроків справа ще не дійшла — учасники конференції висловлювали побоювання, що вітроенергетику в нашій країні може спіткати та ж доля, що й генетику з кібернетикою.
