Податкова система повинна «розігріти» економіку
З погляду кейнсіанців податкова політика набагато могутніший і ефективнiший стабілізаційний засіб у порівнянні з кредитногрошовою політикою, на відміну від позиції монетаристів, переконаних у її неефективності і слабкості як стабілізаційного засобу. У нас превалювали монетаристські погляди, і, можливо, через це протягом історії розвитку незалежної України податковій політиці надавалося другорядне значення.
Не можна не враховувати й того, що високі ставки оподаткування поряд із зарегульованістю економіки впливають безпосереднім чином на частку тіньової економіки. Так, в Росії вона становить 30-31%, в Греції — близько 30 %, в Італії — 20 %, в Швеції — 14 %, в Німеччині — 10%, в США — 7 %, в Японії — 5%. А в Україні — близько 50%, що прямо корелює з вказаними чинниками й пояснює, зокрема, постійні антикорупційні розслідування в Італії (частка податкових надходжень у ВВП — 43 %). У той же час у Швеції висока частка перерозподілу через державу за допомогою податків (48%), так званий «Шведський соціалізм», також призводять до значної для розвинених країн частки тіньової економіки. У Греції після 50% зниження податків і заяви прем’єра про їх подальше зниження, частка тіньової економіки стала спадати.
При розробці податкового кодексу потрібно враховувати ще один істотний чинник. Західноєвропейську податкову систему, яку використано як основу для нашої країни, і, зокрема ПДВ, уперше запроваджений у Франції 1968 р.(але досі його немає у США), було розроблено, по-перше, з метою зниження споживчого попиту, і по- друге, для фінансування великих навіть в порівнянні з США соціальних програм у багатих західноєвропейських країнах. Проте зростання податкових відрахувань у 70-х роках у європейських країнах призвело до падіння темпів економічного зростання (до 1,5-3,5% на рік) в 90-і роки, тоді як проведена президентом Рейганом реформа, націлена на значне зниження податків, призвела до істотного прискорення економічного зростання в США (до 5-6%) у другій половині 90-х років.
При розробці податкового кодексу потрібно враховувати такий дуже важливий показник, що зовсім випускається з уваги вітчизняними економістами, як середньодушовий ВВП в країні.
На наведеному малюнку показано 4 зони:
I зона — зона замерзання, що характеризується високою часткою натурального господарства й нерозвиненістю ринкових і банківських механізмів. Потрібно зазначити, що в цій зоні перебуває фізіологічна межа виживання. Для України, з урахуванням її кліматичних особливостей, ця межа приблизно дорівнює середньодушовим 600$ на рік. На 2000 рiк заплановано середнiй прибуток на душу населення на рівні 520$, що може привести до безповоротних наслідків, аж до втрати державності, оскільки при таких прибутках, виходячи з піраміди Маслоу, громадяни платити податки не зможуть і не платитимуть, оскільки їх основні зусилля буде спрямовано на забезпечення фізіологічного виживання.
II зона — економіка в стадії стагнації. Приклад — США 1933 року, Росія тепер. Найбільш оптимальною є модифікована кейнсіанська монетарна політика, що її використали США 1933 року, запустивши економіку, яка, до речі, була тоді на неспівмірно вищому інституційному рівні, аніж економіка України в цей час. Потрібно звернути увагу, що в найбільш кризовому 1933 р. середньодушовий ВВП США впав майже на 50% … і становив у цінах 1987 р. 4700$.
Це зона, з якої виходять зараз Польща, Чехія, Угорщина.
III — зона розвитку . Саме для успішного розвитку економіки в цій зоні Фрідманом було розроблено монетарну модель (1976 р.), а середньодушовий прибуток у США становив близько 15 тис. $ (1975 р., в цінах 1987 р.). Монетарну модель було направлено на запобігання «перегріву» економіки і її розвиток, що прогнозується для згладжування криз перевиробництва та інших деформацій швидкозростаючої економіки.
IV зона — постіндустріального розвитку.
Динамічний безкризовий розвиток США з середини 80-х років — результат реформ Рейгана, який значно знизив і до того невисокий у порівнянні з європейськими країнами податковий тиск. Зараз розробляються нові кредитногрошові системи, що враховують особливості постіндустріального розвитку, зокрема теорія раціональних очікувань.
Тому Україні в цей час потрібно насамперед «розігріти» економіку, на що й повинна бути націлена податкова система.
Для цього вона повинна, по-перше, стимулювати попит (на відміну від розвинених країн, де податкова система спрямована на стримування попиту). По-друге, забезпечити відновлення оборотних коштів підприємств, і, по-третє, прискорити впровадження технологій, спрямованих на ресурсозбереження.
Крім того, вона повинна забезпечити (поряд з комплексом інших заходів) стратегічну орієнтацію суспільства — рух на випередження (див. однойменну статтю Є.Марчука, «День» №42 від 10.03.2000) і враховувати постіндустріальний курс розвитку світової цивілізації, а не сприяти руху в фарватері високорозвинених країн, повторюючи помилки й посилюючи недоліки останніх.
Для досягнення цих цілей передусім потрібно повністю відмовитися від податку на прибуток, як надто складного та трудомісткого в методиці підрахунку і контролі, і абсолютно неефективного за умов глобалізації та інтернетизації світової економіки.
Не буде зайвим нагадування, що на початку XX сторіччя в США практично не було податків на прибутки корпорацій, що й спричинило їх активне зростання й вихід на світові ринки, що дозволило потіснити Великобританію й закласти підмурівок для панування США в XX сторіччі.
По-друге, потрібно відмовитися від податку на ПДВ, одного з істотних чинників «заморожування» вітчизняної економіки.
Це дозволить не лише різко знизити частку збиткових підприємств, залучити інвестування й істотно підвищити виробництво товарів і послуг, але й значно скоротити частку тіньової економіки, попутно вирішивши проблему з ВЕЗ.
Які ж податки можна запровадити?
1. Податок на енергоресурси, як внутрішні, так і імпортовані. Причому на імпортні енергоресурси податок потрібно брати на кордоні, з можливою відстрочкою платежу. Окрім досить прозорої системи оподаткування, котра легко впроваджується, він буде стимулювати і впровадження ресурсозберігаючих технологій, підвищуючи конкурентність продукції й енергетики та незалежність країни.
2. Податок на сировинні ресурси: на різні руди й інші корисні копалини, що використовуються як сировина, а також на споживання води, що також зробить вигідним впровадження ефективних технологій з їх переробки та використання.
3. Податок рентного типу: на нафто-, газо- і продуктопроводи, на частотний і повітряний простір, на транзитне переміщення вантажів. Він також має бути регульованим і сприяти впровадженню нових технологій, зокрема оптико-волоконного зв’язку.
4. Податок на майно підприємств і фізичних осіб.
Для цього одночасно з легалізацією тіньової економіки, на що націлено відповідний Указ Президента, потрібно провести декларування всієї власності як громадян України, так і юридичних осіб.
Це декларування можна здійснити за досить простою та ефективною схемою. Громадяни і юридичні особи самі оцінюють своє рухоме й нерухоме майно. Причому оцінка повинна супроводитися двома умовами: 1. У разі низької оцінки держава має пріоритетне право викупити це майно за задекларованою ціною. 2. Потрібно ввести податок на перепродаж (зміна права власності), який розраховується від різниці між продажною та задекларованою вартістю. Сюди ж потрібно віднести й юридично зафіксовану інтелектуальну власність, але з більш низькою шкалою оподаткування.
Для пенсіонерів, інвалідів і подібних категорій громадян з податку на житло виключається площа, котра дорівнює 30—35 м 2 для однієї людини і 50—60 м 2 — для двох.
5. Податок на торговельні, складські і виробничі приміщення, де потрібно враховувати й санітарні норми.
6. Податок на розкіш: престижні марки автомобілів, яхт, коштовності тощо.
7. Екологічний податок, роль якого потрібно підвищити, що не лише сприятиме впровадженню ресурсозберігаючих технологій, але й поліпшенню екології. Це безсумнівно приведе до поліпшення здоров’я населення України, і тим самим знизить витрати на медобслуговування і підвищить продуктивність праці.
8. Ввести податок на фондовий ринок, який при ліквідації податку на прибуток і ПДВ неминуче розвиватиметься.
9. Податок на прибуток фізичних осіб, що складатиметься з трьох ставок: 0 — при мінімальному середньорічному прибуткові, 10% — до 10 мінімальних середньорічних прибутків, 20% — при перевищенні 10 мінімальних середньорічних прибутків. Дивіденди потрібно оподатковувати за шкалою 20% і не включати їх при оподаткуванні середньорічного прибутку.
Ввести критерій мінімальної погодинної платні і мережі зарплат для штатного розпису, значно його збільшивши, що, по-перше, приведе до більш швидкої легалізації зарплат при відсутності ПДВ і податку на прибуток і, по-друге, зростання зарплат і, відповідно, витрат виробництва, а отже, зробить вигідним впровадження сучасних технологій і модернізацію виробництва.
10. Ввести ще ряд заходів, що сприяють стимулюванню безготівкових розрахунків як між юридичними так і між фізичними особами. У результаті підвищиться продуктивність праці і з’явиться можливість домогтися прозорості економіки. Я не описуватиму ці заходи з цілком зрозумілої причини — те, що добре для однієї податкової системи, може виявитися згубним при використанні в чинній.
11. Ввести єдиний податок до соціального фонду в розмірі 10-15%.
12. Податок на нотаріальне оформлення документів.
13. Акцизи й мито мають величезний регулюючий потенціал, але я не буду, через очевидність цього, на них зупинятися.
14. Податок на землю (ренту) для сільськогосподарських угідь.
15. Місцеві податки: податок на продаж (до 5%), на рекламу, готельний збір, автотранспорт (або бензин), землю, стоянки, символіку, податок на розваги.
Впровадження цієї комплексної системи неминуче призведе до короткочасного бюджетного дефіциту, який повиннi перекрити прибутки, отримані від легалізації тіньової економіки. Легалізацію потрібно провести тільки одночасно з податковою реформою, інакше вона втрачає значення, оскільки існуюча система звітності й ставки податків на прибуток не приведуть до очікуваного результату і абсолютно необхідні заходи з легалізації виявляться лише холостим пострілом, забезпечивши повернення лише тих коштів, які призначено для придбання акцій високоліквідних підприємств, що плануються для приватизації. У той же час, указані заходи приведуть до зростання вартості акцій високоліквідних підприємств, що дає додаткове джерело надходжень коштів до бюджету.
Звичайно, за кожним пунктом стоять певні нюанси, особливо в системі мита й акцизів, уточнювати які не дозволяє розмір статті. Але потрібно зазначити, що вказані податки набагато простіше контролювати й збирати, що значно скоротить звітність і, тим самим, підвищить продуктивність праці, призведе до переорієнтації держапарату на контроль за функціональним розвитком економіки, різко пожвавить економічну діяльність і викличе скорочення сектора тіньової економіки як економічно невигідного.
Вказані заходи потрібно здійснювати разом з кардинальною реформою кредитногрошової та бюджетної систем, оскільки будь-які реформи податкового поля без адекватного розв’язання проблем, що нагромадилися в галузі кредитногрошового обігу, щонайбільше лише спричинять короткочасне полегшення стану економіки.
