Кабмін: через шість-сім місяців — інвентаризація помилок

— Я гадаю, що в будь-якому уряді, який працює в надзвичайно складних умовах економічної кризи, завжди виникають внутрішні протиріччя, в тому числі між активними і впливовими членами Кабінету Міністрів. Це не якесь українське ноу-хау, це досить поширене явище для будь-якої країни. Особливо якщо уряд багатопартійний (в українському випадку квазибагатопартійний), коаліційний.

Що ж до прогнозів про відставку тих чи інших членів уряду, то я абсолютно твердо знаю, що чутки про можливу відставку Юлії Тімошенко мусирують її не політичні, а економічні противники. У зв’язку з тим, що вона, як молодий урядовий чиновник з невеликим досвідом роботи, на мій погляд, не дуже чітко розділяє свої позиції як віце-прем’єра і як великого підприємця. І багато з її схем, які вона пропонує, мають, скажімо так, або занадто новаційний, або, на думку декого (я не входжу до їх числа), занадто авантюрний характер. А оскільки йдеться про великі економічні проекти, зрозуміло, економічні противники Тимошенко починають ініціювати політичні чутки, політичні дії про можливість її виходу з уряду.

Як на мене, головною проблемою сьогодні для уряду є посівна і та нечітка, зовсім непрозора, нелогічна позиція, яку уряд зайняв у кризових умовах щодо паливних ресурсів. Боротьба з пільгами, звичайно, чудова, але не ціною вірогідної загрози відсутності нормальної посівної, що в перспективі може спричинити продовольчу кризу в країні. Я думаю, що весна нинішнього року стане для більшості населення України і для політичної еліти весною гіркого розчарування у ще недавно улюбленому для всього народу Кабінеті Міністрів.

— Який, на вашу думку, часовий запас кредиту довіри до кабінету Ющенка з боку політичної еліти?

— Нічого нового Кабінет Міністрів Ющенка в сенсі кредиту довіри з боку політичної еліти не покаже. Досвід восьми урядів України вказує на те, що період поблажливого терплячого очікування триває не більше шести-семи місяців. Це той період, коли всі терплячі чекають результатів: і населення, і депутати, і президентські структури. Упродовж цього часу практично будь-який крок уряду розглядають у позитиві. Після цього починається інвентаризація помилок і промахів, причому, навіть якщо цю інвентаризацію здійснюють доброзичливо і конструктивно, все одно вона спонукає до певних висновків. ханізм роботи апарату, а й самі на посту глави адміністрації Президента створили один з найдієвіших апаратів (це визнавали навіть ваші політичні опоненти). На ваш погляд, панові Ющенку вдалося реорганізувати апарат уряду, про що він заявляв, коли заступив на пост прем’єра?

— Нехай Віктор Андрійович не ображається, але йому не вдалося налаштувати діяльність апарату Кабінету Міністрів. Не просто по-новому, а навіть до такої міри ефективно, як це було при Пустовойтенкові. Апарат сьогодні працює за інерцією. Я думаю, що просто надзвичайна зайнятість і особиста нелюбов до апаратної роботи Віктора Ющенка не дадуть йому повною мірою проаналізувати небезпеку вказаних тенденцій.

— Наскільки ця небезпека велика?

— Будь-який уряд, перш ніж вмирає політично, вмирає бюрократично — якщо не зуміє підпорядкувати апарат своїм ідеям, а буде слідувати по накатаним традиційним схемам, які пропонує апарат.