Луб'янка «викриває» дипломатів-шпигунів
Московська «Независимая газета», що завжди старанно освітлювала діяльність російських спецслужб, вийшла 1 грудня з переможною реляцією, зазначивши, що резидентура ЦРУ США зазнала найсильнішого удару від доблесної Луб'янки. Однак і це видання не змогло не пов'язати затримання Лібернайт з арештом у США офіцера ВМС Деніела Кінга, якому пред'явлено звинувачення в шпигунстві на користь Росії. До арешту він займався дешифруванням даних в Агентстві національної безпеки — спецслужбі США, що займається електронною розвідкою й протидією інформаційним атакам. Повідомляється, що Кінг визнав себе винним у тому, що 1994 р. передавав російським спецслужбам інформацію про те, як США підслуховують переговори по російських кабелях підводного зв'язку. Й хоча керівник прес-бюро Служби зовнішньої розвідки Борис Лабусов заявив, що не став би пов'язувати арешт Кінга й затримання Лібернайт хоча б тому, що російські спецслужби не працюють за принципом «око за око», таж «Независимая» впевнена, що «ФСБ, судячи з усього, вирішила завершити цю історію своїм знаком оклику. В неофіційному змаганні спецслужб затримання на гарячому розвідника, який працює під дипломатичним «дахом», вважається вищим досягненням, тим більше, коли це відбувається в обстановці деякого охолодження відносин двох держав, а значить, дає додаткові козирі політичному керівництву. На цьому тлі затримання агента в США, який «проколовся», як повідомляється, під час перевірки на детекторі брехні, видається куди менш значною подією».
Це пояснення, проте, явно кульгає з політичної точки зору. Куди точнішою є версія московської газети «Сегодня», котра зазначила, що «за цього випадку порушено своєрідну етику рицарів плаща й кинджала. Американська контррозвідка «мала право» арештувати Кінга, оскільки він просто зрадник, і до таких людей професійні розвідники відчувають гидливість. А ось Чері Лібернайт, так би мовити, легальний шпигун. Імена розвідників, працюючих під дипломатичним «дахом», чудово відомі відповідним службам будь-якої країни. Влаштовувати засідку на дипломата-шпигуна — це поганий тон. Таких, як Лібернайт, «викривають» і висилають з країни тільки заради політичного демаршу. Це своєрідний індикатор, котрий показує, що у відносинах між тими або іншими державами настало політичне похолодання».
Випадок Лібернайт продемонстрував, що спецслужби, колишні й нинішні керівники яких тепер правлять Росією, диктуватимуть цій країні свою зовнішню політику. Випадок Лібернайт, що б там не намагалися повідомити через пресу російські «чекісти», можливо, в майбутньому стане розглядатися як перше слово в цьому диктаті.
