Херсонським НПЗ керують «по-казахськи»

Але в липні цього року, коли Нацагентство з управління держкорпоративними правами вперше в своїй, а також в українській історії провело конкурс на право управління державним пакетом акцій ВАТ «Херсонський НПЗ», Казахстаном у Херсоні й не пахло.

Виставлялися 50% + 1 акція ВАТ. Переможцем стала така собі фірма «Торговий будинок «Укрнафтопродукт», засновником якої, по ідеї, має бути державний холдинг «Укрнафтопродукт». Про те, що трапилося далі і чому у переможця раптом не виявилося нафти, щоб забезпечити роботу заводу, історія, а вірніше, нафтове керівництво, дипломатично замовчує. У ДАХК «Укрнафтопродукт» автору повідомили телефон і прізвище керівника «Торгового дому» — Олександр Колган. Але дізнавшись про те, що саме цікавить журналіста, приймальня O.Колгана переадресувала «День» в інший офіс, до іншого керівника фірми — Сергія Хоровського. Секретар зазначеного начальника у відповідь на більш ніж наполегливі спроби «Дня» прояснити ситуацію, відповідала триєдиною формулою (Його ще немає — телефонуйте пізніше, він зайнятий — телефонуйте пізніше, його вже немає — телефонуйте завтра).

У вересні Херсонський нафтопереробний зупинився, оскільки переробляти стало нічого. Саме у вересні, коли зрив поставок нафти в Херсон ще тільки позначився, Президент Леонід Кучма (скоріше за все, не знаючи про підсумки згаданого конкурсу) домовився з президентом Казахстану Нурсултаном Назарбаєвим (за даними агентства Інтерфакс-Казахстан) про передачу цього підприємства в управління Національній нафтогазовій компанії «Казойл», а практично — російському ВАТ «Група «Альянс» на чолі з відомим бізнесменом Зією Бажаєвим. Втім, сьогодні вже не можна однозначно стверджувати про те, з чого починалася колізія: з пересохлих нафтових труб чи, навпаки, саме названа домовленість й обумовила подальший двомісячний простій підприємства.

Проте, реалізуючи домовленість президентів, Кабмін України 7 жовтня своїм розпорядженням призначив казахську компанію «Казнафта» уповноваженою особою з управління все тим же державним пакетом акцій (50% + 1 акція та ще 6% не проданих) Херсонського НПЗ в обмін на зобов'язання постачати 3 млн. тонн на рік. Однак і рішення Нацагентства залишалося в силі.

Треба було шукати компроміс. І заступник голови агентства Володимир Ємельянов дуже м'яко повідомив «Українським новинам» про помилку, допущену урядом в цьому питанні «через неузгодженість дій державних органів». «У нас не було підстав розривати з переможцем якісь договірні зобов'язання», — сказав В.Ємельянов. І тоді, очевидно, для порятунку обличчя двох державних органів було запущено легенду за домовленістю між «Укрнафтопродуктом» і «Казнафтою». За словами В.Ємельянова, вони уклали угоду про співробітництво у поставках нафти на підприємство.

Перший заступник голови Нацагентства Олена Коваль, роз'яснюючи «Дню» суть цієї домовленості, повідомила, що сталася зміна засновників «Казойлу», і тепер компанія представлена «Торговим домом «Укрнафтопродукт» — «нашим переможцем».

Обізнане джерело у ліквідовуваному, але все ще живому Держнафтогазпромі сказало «Дню»: «Тут настільки темне все, що не хочу навіть вникати». Чи малися при цьому на увазі якісь натяки на зв'язки пана З.Бажаєва або інших осіб даної історії, сказати важко. Але і голова правління ДАХК «Укрнафтопродукт» Юрій Колупайло у розмові з «Днем» заявив, що не уповноважений коментувати ситуацію.

Куди визначеніше висловився Віктор Попов — президент концерну «Співдружність», який уже багато років постачає нафту на Херсонський НПЗ. З його слів, «Казойл» володіє ресурсами, і це (передача йому заводу в управління. — Ред. ) найнормальніше рішення. Приватизація в Україні, сказав В.Попов, українськими резидентами — це не є постачання нафти. Тому він вважає, що будь-яка інтеграція з російськими, казахськими структурами в цьому плані вигідна насамперед Україні: якщо умови будуть паритетними і будуть виконуватися, то це «буде здорово і всі будуть з ними (структурами. — Ред. ) дружити».

Дійсно, яка різниця, хто управляє підприємством, хто постачає йому нафту? Головне — щоб воно працювало, давало країні нафтопродукти і платило податки.

Підтверджуючи цю думку, прем'єр-міністр Валерій Пустовойтенко заявив Українським новинам, що уряд має намір продати держпакет акцій Херсонського НПЗ казахським компаніям, якщо Казахстан виконає свої зобов'язання з постачання 3 млн. тонн нафти.

КОМЕНТАР Олексій НАРБУТ, заступник голови Спілки платників податків України, президент концерну «Пульсар»:

— У делегації Казахстану на переговорах з Президентом Л.Кучмою виявився російський бізнесмен Зія Бажаєв. І прозвучала пропозиція: ми готові постачати стабільно нафту, але з умовою, що будемо контролювати процес її переробки на Херсонському НПЗ. Схема контролю — дуже інтимна, і описати її непросто. Наскільки я зрозумів із наявної у мене інформації, вона передбачає, що «Казойл» купує певну долю в «Торговому домі «Укрнафтопродукт» (див. вище висловлювання О.Коваль. — Ред. ) і таким чином дістає права на управління і контроль. А основним оператором і уповноваженим від «Казойлу» буде російська структура, яку очолює пан Бажаєв, тобто «Група «Альянс». Таким чином казахи реалізовуватимуть свою частину проблеми, а пан Бажаєв робитиме все необхідне, щоб ця нафта була перероблена і з вигодою продана, скоріше всього, на зовнішньому ринку. Усі російські схеми роботи наших НПЗ на диво схожі й орієнтовані в основному на експорт, а не на насичення внутрішнього ринку. Останній розглядається ними як хороший ринок для збуту нафтопродуктів, вироблених на російських заводах, а під виглядом постачання нафти на українські НПЗ вони намагаються збити ціну на транспортування, щоб здешевити плече з постачання нафти, і таким чином знизити вартість тих нафтопродуктів, які потім продаватимуться далі на Захід. Безумовно, в їхні розрахунки входить і підвищення цін на українському ринку. Сьогодні сюди постачають нафтопродукти за великим рахунком дві-три структури. Вони легко можуть домовитись і диктувати ціну.

Сьогодні економічні рішення Кабміну, м'яко кажучи, не прораховуються. Звинувачення КМ на адресу Верховної Ради в тому, що вона ухвалює закони без вказування фінансових джерел для їх виконання, можна адресувати і самому Кабміну. У його рішеннях немає головного — прорахованості стратегічних наслідків. Про це свідчить і епопея з Херсонським НПЗ. Замість стратегічної незалежності в економічному плані виходить стратегічна залежність. Йде здача промисловості і найбільш слабкої її частини — нафтопереробки. Слабкість цієї галузі в тому, що ми енергозалежні. Те, як продаються об'єкти, каже про елементарну здачу своїх позицій виконавчою структурою. Одеський термінал не будується тому, що невигідно тим, хто сьогодні має кращі позиції на Одеському НПЗ, — навіщо їм термінал? — Коли є головний напрямок — Росія.