Спільні інтереси та оновлена національна ідея — пiдгрунтя для об'єднання суспільства
Ідеологічні розбіжності та розмаїття політичних поглядів існували й існуватимуть у суспільстві, доки є політичні партії різного спрямування та різні інтереси соціальних прошарків. Але завжди є й об'єднувальні ідеї, на базі яких будується громадянське суспільство i створюється держава. Ідеологія тієї чи іншої політичної сили виконати таку роль в Україні не здатна. Тому слід уже переходити від ідеологічного протистояння до здорового прагматизму, котрий випливає з реального стану речей і базується на вирішенні проблем, спільних для більшості. На початку новітньої історії України як незалежної держави були сподівання, що об'єднувальною стане національна ідея. Але вона не лише не спрацювала, але й була спотворена так званими «державниками»-конформістами у змові з колишньою партноменклатурою, бо для них власне збагачення та доступ до «годівниці» виявилися вищими за інтереси держави й народу. Тому на нинішньому етапі національна ідея в старому вигляді може сприйматися лише на вузькому полі геополітичного та соціального спектру. Тож постає завдання вибору об'єднувальної ідеї з урахуванням вимог сьогодення.
На моє переконання, вирішити це завдання можна, якщо наповнити новим змістом i конкретизувати в цілому вірну національну ідею, сприймаючи її як ідею незалежної, демократичної, правової держави з високим рівнем життя та соціального захисту. Саме цієї конкретики бракувало старій національній ідеї, яка носила дещо заполітизований характер, що тільки посилювало конфронтацію в суспільстві, i мала більший нахил до гуманітарних аспектів незалежної держави. Суттєвими складовими нової національної ідеї є: збереження державності, створення соціально орієнтованої економіки, побудова правового суспільства. Саме вони, відповідаючи інтересам більшості, можуть стати вирішальними для об'єднання суспільства, що включає об'єднання Сходу і Заходу України, прихильників різних політичних сил та соціальних прошарків, національне примирення. Саме досягнення в економіці i підвищення рівня життя назавжди поховають ностальгію за «єдиним та могутнім Союзом» та інтеграційні настрої. Прекрасно це розуміючи, наші комуністи діють за принципом «чим гірше — тим краще», відсиджуючись у опозиції, не дуже й прагнучи влади та вичікуючи слушного моменту, коли можна буде приступити до здійснення своїх планів.
На превеликий жаль, поряд iз лівими далеко не всі усвідомлюють необхідність якнайшвидшого об'єднання суспільства. Коли в хаті пожежа, то треба брати відра й носити воду, а не встрявати в суперечку, чия ідеологія вірніша, хто більше заслуговує на роль керівника. З одного боку, об'єднанню перешкоджає позиція тих, хто претендує на роль політичних лідерів, а насправді є не більше ніж «гетьманчиками», які очолюють карликові партії та оточені людьми, здебільшого крикливими та стурбованими лише тим, як доп'ястися влади. Саме завдяки таким був втрачений шанс зробити крок до об'єднання суспільства уже під час нинішніх президентських виборів. З iншого боку, в наших громадян, знекровлених постійною боротьбою за власне виживання, ще не виникло стійкого усвідомлення необхідності об'єднання на базі спільних для більшості інтересів. Суспільство могло, не чекаючи, поки об'єднаються політики, саме об'єднати свої голоси на підтримку того кандидата на посаду президента, який найбільше здатний втілити в життя ідею консолідації.
Доки більшість із нас не усвідомить, що, крім нас самих, ніхто не вирішить наших проблем, а вирішення їх неможливе без об'єднання громадян України навколо оновленої національної ідеї, — доти ми, штучно розділені, будемо пішаками в руках правителів будь-якого забарвлення, які вирішуватимуть нашу долю в своїх інтересах. А різного роду політичні шарлатани та авантюристи їм у цьому допомагатимуть, використовуючи нас для політичних «масовок».
