Скандал у соціал- демократичному сімействі
Тексту книги ще ніхто, крім автора та видавців, не бачив, але критиків вже хоч греблю гати. Прес-секретар уряду Гайє та міністр юстиції Дойблер-Гмелін звинуватили самого Лафонтена в тому, що уряд нині має такий низький рейтинг. Вони вбачають у ньому одну з причин останніх поразок соціал-демократів на виборах. За словами міністра, Лафонтен хоче висловитися, «щоб останнє слово було за ним». Мюнтеферінг, котрий невдовзі стане генеральним секретарем СДПН, назвав вчинок Лафонтена «дезертирством». Прем'єр-міністр Нижньої Саксонії Глоговскі обурюється: це ж такого не може бути, щоб Лафонтен ставив підніжку вчорашнім друзям. Депутат бундестагу Вєчорек вимагає виключення Лафонтена з партії. І лише федеральний президент Йоганнес Рау, котрий на час свого правління тимчасово припинив своє членство в СДПН, сказав, що він спочатку почитає Біблію, перед тим як братися за лафонтенове інтерв'ю.
Час виходу книги Лафонтена збігся з затяжною та глибокою кризою уряду та СДПН. Поразки на виборах в Тюрінгії та Саксонії на сході, на багатьох місцевих виборах на заході країни, зокрема в Кельні, змушують соціал-демократів шукати виходу з ситуації. Шрьодер намагається навіть поразки розглядати позитивно: «Стояння над прірвою дисциплінує». З цього можна зробити принаймні два висновки: перший про те, що в партії є усвідомлення прірви, і другий, що в партії не все гаразд з дисципліною, як це було раніше.
Так що на соціал-демократів чекають важкі часи, оскільки колишній голова партії та тривалий час «людина номер 1» Лафонтен знає практично всі партійні таємниці.
