Про пропаганду мазохізму та раціональний вибір

«Досягнення» ж вельми вражаючі: загальний спад виробництва майже на 2/3, мільйони безробітних і жебраків, 102-ге місце у світі за рівнем життя за $12 млрд. зовнішнього і 13 млрд. грн. внутрішнього боргу. На додаток до цих підсумків 5-річних реформ Кучми, всі життєві найважливіші органи країни виявилися ураженими корупцією за повного безправ'я та соціального приниження більшості громадян України. Впавши на голови людей, шквал безпардонної цинічної пропаганди під девізом «Кучма — наш президент» може бути розцінений тільки як заклик до всенародного мазохізму. Головним аргументом п. Президента на своє виправдання стало те, що ніби за 5 років неможливо було здійснити потрібні країні реформи і що ці реформи тільки чинний Президент повинен завершувати. У відповідь на таке твердження слід було б поставити запитання наступного змісту (виходячи з повної імпотенції влади і на основі 5-річної попередньої діяльності): чи згоден народ, проголосувавши за чинного Президента — горе-реформатора на загальний самогеноцид?

Що ж, для тих, хто не вірить у Бога, право на самогубство зберігається, і 31-го жовтня цим правом бажаючі зможуть скористатися, але при цьому кожний повинен знати, що смерть буде не з легких, а муки вельми тривалі. В мене досі перед очима показані кілька років тому по ТБ сомалійські малюки з недитячими очима та роздутими животами на тонесеньких ніжках. Тоді вже пізно буде рвати з відчаю волосся, а доведеться покірно вислуховувати президентські докази про те, що все це неминучі витрати перехідного періоду. Звичайно, далеко не всі будуть пухнути від голоду і не всі в пошуках покидьків стануть порпатися у смітниках і сміттєвих ящиках. У країні, де 500 тисяч держслужбовців, 500 тисяч працівників МВС, СБУ, різних поліцій і 1,5—2 мільйони різних шахраїв, завжди знайдуться й такі, які продовжать свій відпочинок на Канарах, спецсанаторіях у Криму чи базах відпочинку в Альпах. Влада не народна, а тому і слабка, завжди змушена щедро оплачувати послуги тих, на кого вона спирається і без кого немислиме її існування. Наглядачі, навіть із відпущених рабів, завжди дуже цінувалися як в древньому Римі, так і набагато пізніше. Змикаючись зі своїми господарями, вони були, є і будуть у недемократичних країнах, тією номенклатурною владою, яка завжди думала лише про збереження своєї влади заради можливості жити в розкоші. Одні лише вибори, без наступного за ними постійного, дієвого жорсткого контролю за владою, це ще далеко не демократія.

Ніяк не можна назвати демократією також становище, за якого відсутні вільні ЗМІ. Вільні засоби масової інформації, захищені надійним законом, здатні запобігти таким вадам влади, як корупція, показуха, соціальна несправедливість, некомпетентність, амбітність і чванство, адже саме цей «букет» найбільше тхне сьогодні.

Мені здається, що тільки держава, котра забезпечувала своєю владою демократію за справедливого розподілу під народним контролем всіх багатств, які створюються народом, може і повинна розраховувати на любов-відповідь народу та патріотизм.

Мені хочеться на закінчення навести прості і мудрі слова А.Д. Сахарова: «У кінцевому результаті етичний вибір виявляється і найбільш раціональним». Йдучи на вибори, кожному треба порекомендувати згадати ці слова великої людини.