Порожні контракти

Схема постачання ресурсів АПК на перший погляд виглядає дещо хитромудро. Але вона не позбавлена грубуватої витонченості розбазарювання в умовах переходу агропромислового комплексу до ринкових відносин. Взяти, приміром, постачання нафтопродуктів.

Бюджетні гроші надходять на рахунок МінАПК, яке перераховує їх Держкомрезерву (оператор із постачання). Потім гроші надходять компанії «Укрнафта», що відправляє нафту для переробки з метою постачання нафтопродуктів АПК. За цього з нафтопереробних заводів пальне забирає Держкомрезерв. У області вже уповноважений обладміністрацією оператор роздає пальне господарствам. А відповідальним за розрахунки й постачання зерна в держресурси за нафтопродукти є МінАПК. Не виключено, що в МінАПК мають непевне уявлення про договори між обласними операторами й господарствами. Таким чином, очевидно, що контракти між урядом і сільськогосподарськими підприємствами — фактично просто слова. Голова колективного сільськогосподарського підприємства підмахнув його навесні, особливо не вчитуючись.

До речі, замість передбачених у бюджеті для АПК близько 500 млн. грн, реально під весняну кампанію й забезпечення збирання врожаю на село пішло товарних кредитів на 1,1 млрд. грн. Вдвічі більше запланового, що, скоріш за все, слід розцінювати як невичерпаний поки ліміт довіри уряду. Гіпотетично навіть можливо, що паралельно із стовідсотковою довірою до аграріїв Кабмін має нікому невідомий варіант, що дозволяє, зрештою, наповнити порожні засіки.

Нинішнього року постачання пального й добрив АПК не було забезпечене зерном держресурсів, як минулого. В МінАПК, де готували програму допомоги АПК на 1999 рік, знаючи про порожні держресурси, порадившись, знайшли вихід: продовольство закінчилося, але є ще нафта, газ і машинобудування. Саме так і з'явилася на світ програма, що передбачає кредитування пальним, добривами тих, хто зможе розрахуватися. Платоспроможних визначали місцеві влади. Природно, в платоспроможні потрапили всі господарства. Тепер уряд намагається нагадати головам обладміністрацій їхні клятви навесні, коли, вибиваючи для себе ліміти під пальне або добрива, керівники запевняли: кров із носа розрахуємося.

Тим часом, необхідно пам'ятати про бажання уряду залишитися однією з головних дійових осіб на ринку зерна й зернової продукції. Отримуючи зерно в резерви, Кабмін продовжує впливати на зерновий ринок, залишаючись одним із найбільших його операторів, і частково вирішує соціальні проблеми, пов'язані з ціною хліба або виплатою пенсій натурою — зерном. Крім того, не можна скидати з рахунків також обіцянку уряду й надалі допомагати АПК, що повинно означати наявність хоч якихось ресурсів. Однак поки не головного — зерна.

Нинішнього року Кабмін за допомогою МінАПК знову визначив суму загальних боргів підприємств АПК за контрактами з урядом за поточний і минулі роки. Це приблизно 2,5 млрд. грн. або 8 млн. тонн зерна, в тому числі за контрактами з Держрезервом — 3,1 млн. тонн зерна пшениці III класу за отримані в 1999-му році пальне й мінеральні добрива. За невиконаними зобов'язаннями минулих років — 4,8 млн. тонн продовольчого зерна.

За бажання можна, звісно, пригадати ще якісь дрібниці, й борг перевалить за 10 мільйонів. Але із зерновими зобов'язаннями селян головне — не перестаратися. Адже відомо, що чим більший борг АПК перед державою, то більша ймовірність того, що цей борг у черговий раз спишуть. Тому гучними цифрами вирішили нікого не шокувати.

Обсяги боргу можуть справити враження. Але не надовго, бо всі розуміють нереальність виконання селянами зернових зобов'язань. Фахівці вважають — щонайбільше держава отримає за своїми контрактами 1—1,5 млн. тонн.