Церква — проти Мілошевича

У Заяві Синоду висловлюється також надія, що миротворці НАТО та ООН своєю присутністю та встановленням громадянського порядку в Косово зроблять необхідний внесок у відновлення суспільного життя, у забезпечення співіснування всіх етнічних груп у Косово. Церква закликає всіх учасників цієї «безумної війни» розкаятися, пробачити й примиритися між собою, тому що тільки так можна закласти основу майбутнього спільного життя.

Особливо варто відзначити позитивне ставлення СПЦ до миротворчої ролі сил НАТО та представників ООН. Така позиція вельми відрізняється від тієї, яку займають багато впливових ієрархів Російської православної церкви і яка пропагується на сторінках російської православної преси. Так, президент Мілошевич не почув жодного слова засудження з боку діячів Російської церкви, а заява Синоду Сербської церкви про необхідність відставки Мілошевича була або замовчана, або пройшла короткими повідомленнями без коментарів.

Та неможливо, однак, довго приховувати ті суттєві стратегічні розходження між Російською церквою й деякими іншими церквами світового православ'я, які поступово з різних приводів виникають у церковному міжнародному житті. Каменем спотикання у відносинах із Константинопольським патріархатом стала Естонська церква та ставлення до екуменічного руху; в стосунках із Румунською церквою — Молдовські єпархії та безпрецедентний візит Римського Папи до православної Румунії. А зараз сталося так, що Сербська церква виступила проти політичного діяча, якого беззастережно підтримує Московський патріархат. Здається, трохи зменшується вплив «Третього Риму» — розпад СССР не пройшов безслідно для Російської православної церкви.