Євген Примаков повертається у велику політику
Звідси спостерігачі в російській столиці роблять висновок: згоду екс-прем'єра вже отримано, справа лише за офіційним оприлюдненням цього факту самим Примаковим. На користь подібних припущень свідчить і те, що до коаліції «Отечество — Вся Россия» вирішила приєднатися Аграрна партія Михайла Лапшина, яка раніше блокувалася з комуністами: на засіданні політради цієї партії колишній віце-прем'єр Геннадій Кулик, який вів власні переговори з Примаковим, говорив про його рішення очолити передвиборну коаліцію як про практично вирішену справу.
Примаков повертається у велику політику дуже доречно. Його оточення завжди намагалося створити образ колишнього прем'єра — гаранта стабільності, спокою та розумності. Господар Кремля тим часом на очах — тим більше після відставки Сергія Степашина, яку не можна пояснити з логічної точки зору, — перетворюється на символ нестабільності, хаотичних шарахань і залежності від власного егоїстичного оточення.
Примаков і виглядає на сьогодні політиком, здатним перервати фестиваль фаворитизму, на який перетворилася російська політика. Але, звичайно ж, йому доведеться нелегко хоча б через структуру блоку, який він очолюватиме. Екс- прем'єру доведеться зіткнутися з амбіціями Лужкова, для якого він, безсумнівно, — лише ширма для камуфлювання (до певного часу) власних владних прагнень і президентських планів. І з амбіціями регіональних лідерів — адже до коаліції «Вся Россия» увійшли якраз ті з них, хто ніколи не приховував свого прагнення посилити повноваження регіонів за рахунок максимального урізання можливостей Центру — навряд чи Примаков з його унітаристськими прагненнями, що не приховуються, погодиться. Так, передвиборна коаліція, яка нібито, на перший погляд, складається вдало, насправді виявляється союзом тимчасових попутників на чолі з людиною вчорашнього дня. Ця коаліція може не надто вдало виступити на виборах у Думу — партії влади в Росії, судячи з сумного досвіду «Демвыбора» та «Нашего дома», завжди програвали. А може, розколюючись і бешкетуючи вже в стінах самого парламенту, стати серйозною перешкодою для майбутніх президентських планів самого Примакова, навіть якщо йому, понад сподівання, вдасться стати спікером нижньої палати (це один з намірів передвиборної коаліції).
ДО РЕЧІ
Тижневик «Московские новости» провів аналогію між Євгеном Примаковим та Ден Сяопіном. Напередодні президентських виборів Примакову виповниться 70. У такому ж віці з вигнання на перші ролі у країні повернувся і китайський політик. Але якщо Ден Сяопін став реформатором, то Примакову після ери єльцинського популізму на руку, швидше, зіграє антиреформаторство. У колі найближчих знайомих Примакова ходить жарт: «чим схожий Женя на винищувач «Харрієр»? В обох вертикальний зліт». Побачимо, чи сприятиме ювілей цьому злету, адже круглі дати мають свою магію.
