Який податковий кодекс ліпший?

Отже, незважаючи на те, що уряд, очевидно, має намір формувати бюджет-2000 на основі старої податкової системи, у Верховній Раді збільшується кількість проектів Податкових кодексів. На сьогодні, крім проекту, представленого Кабміном, офіційно зареєстровані шість проектів кодексів, внесені народними депутатами.

Природно, Кабінет Міністрів проти альтернативних проектів, хоч і вважає, що в них є багато позитивного. На його думку, викладеній у «інформації», що випадково потрапила в редакцію, об'єднати альтернативні кабмінівському проекти неможливо, «оскільки вони мають різні підходи» до реформування податкової системи України.

Розглянемо найважливіші положення двох депутатських проектів, що мають, на думку експертів «Дня», найбільші шанси на прийняття Верховною Радою.

Головна ідея проекту Податкового кодексу, запропонованого народними депутатами Юлією Тимошенко й Олександром Турчиновим, полягає в заміні існуючого податку на додану вартість і податку на прибуток підприємств єдиним податком на реалізацію. Але Кабмін не хоче ризикувати, оскільки вважає, що пропонований податок не має ні теоретичної, ні практичної основи.

Цей проект не знаходить підтримки й серед учених. Так, у прогнозі наслідків уведення цього податку, підготовленому Інститутом економічного прогнозування (директор — академік Валерій Геєць), вказується, що податок на реалізацію заохочує вертикальну концентрацію виробництва і не стимулює створення конкурентного середовища, створює перешкоди для розподілу праці, оскільки сприяє виникненню переваг для великих підприємств порівняно з дрібними. При його запровадженні прибутки будуть перерозподілені на користь підприємств високорентабельних галузей, тоді як, на думку вчених, переробні підприємства приречені на банкрутство.

Проект Богдана Губського, на відміну від кабмінівського, який передбачає численні податкові пільги (що, очевидно, визначено діючою сьогодні практикою), орієнтується як на скорочення нинішньої кількості податків і зборів (до 15, причому 7 — місцеві), так і на зменшення податкових ставок (на прибуток — 20%, на прибутки фізичних осіб — 10% і 20%, ПДВ — 15%). При цьому пропонується ліквідувати майже всі існуючі пільги, запровадити виключно судовий порядок стягування податкової заборгованості, заборонити беззастережне списання коштів із рахунків платників податків.

Проект, що розглядається, переносить тягар оподаткування на фізичних осіб, які мають високі прибутки. Для цього рівень прибутків, що не підлягають оподаткуванню, підтягується до межі малозабезпеченості (на 1999 р. — 90 грн. 70 коп.). При зарплаті до 600 неоподатковуваних мінімумів податок буде становити 10%, вище — буде стягуватися за ставкою 20%.

Автори альтернативного проекту підкреслюють, що, на противагу кабмінівському підходу, вони збираються закласти норми амортизації за лінійним методом, що дозволяє в короткі терміни оновити основні виробничі фонди. З метою стимулювання малого бізнесу в їхньому проекті вводиться неоподатковуваний мінімум обсягів оподатковуваних операцій на рівні 50 тисяч грн., що має скоротити витрати на стягнення ПДВ і головне — стимулювати малий бізнес.

Як зазначають учені, у проекті Кабміну й ДПАУ є ті самі вади, що і в нині чинних законах. Так, у дослідженні того ж Інституту економічного прогнозування вказується, що нерівномірний розподіл податків, який зберігається між підприємствами і секторами економіки, має тяжкі наслідки для економічного зростання й бюджету країни. Наприклад, у легкій промисловості рівень оподаткування прибутків у 2 рази перевищує офіційну 30% ставку податку на прибуток. Учені також прогнозують, що прагнення Кабміну законсервувати діючу систему оподаткування збереже витрати на оплату праці як головну складову податкового навантаження на підприємства різних галузей. Ця сьогоднішня особливість перешкоджає створенню нових робочих місць і, з іншого боку, на думку вчених, є передумовою для розширення тіньової економіки.

Тим часом сам Кабмін, виходячи з його «інформації», вважає, що зміни в оподаткуванні обов'язково будуть супроводжуватися втратами бюджетів усіх рівнів, а також додатковими витратами на адміністрування (стягнення податків), у зв'язку з чим альтернативні концепції Податкових кодексів, на його думку, не можуть бути покладені в основу перебудови податкової системи України. У старому анекдоті це називалося «йди сюди — стій там».