50 мільйонів кляпів для Леоніда Даниловича
Шановний пане Кучмо!
Настав час, коли вже слід писати не в газету, а безпосередньо до Вас, Леоніде Даниловичу. Бо йдеться про нами обома шановану Конституцію. Щоправда, Ви, як її гарант і людина, що їй присягалася, мабуть, маєте якісь певні права для відхилень від її букви і змісту, а я, як звичайний газетний черв'як, повинен остерігатися, аби ця надто буквально зрозуміла шана не завела мене на манівці.
Отож я мушу визнати, що зайшов учора саме туди в своїх намаганнях навчити Президента моєї країни конституційних норм. Каюся!
А налякався я, читаючи Ваш указ про додаткові заходи для поліпшення діяльності органів внутрішніх справ і громадських формувань з охорони громадського порядку. Гарний указ і, головне, вчасний. Ну що робити, коли міліція без зарплати? Звісно, відновити народну дружину — вона і без грошей Вас добровільно (примусово) захищатиме, особливо на виборах.
А хто захистить мене? Та ні, злодіїв не боюся, бо їм вдасться трохи поживитися хіба що в холодильнику. Боюся, коли телефонують обурені читачі. Позавчора, наприклад, зателефонував один дільничний уповноважений міліції з Тальнівського району майже рідної моєї Черкащини. Людина була просто в захваті від того передвиборного спілкування, яке Ви влаштували для скромних трудівників правоохоронного фронту. Каже, що теща його ще жодного разу так не годувала. А тут же ще й дещицю грошей дали, — з однiєю умовою, — щоб у селі всі як один — за Кучму. «Та ми лоби порозбиваємо, — сказав мій знайомий, — від такої уваги».
Отож і я не хочу мати дірки в лобі, яку спробував «пробурити» дрібний акціонер з Вашої батьківщини — Дніпропетровська. Йому, бачте, дивідендів не платять. Однак сам до газети писати не наважується. «Та що ви, — каже, — а знаєте, що в нас роблять із тими, хто за Кучму не підписується?..»
Я підписуюся, вже ось обома руками виводжу. Лише одну букву не дописав, як раптом іще один дзвінок. Ніколи не вгадаєте хто. Головний урядовий економіст, можна навіть сказати, міністр. Ми з ним якось у ліфті опинилися наодинцi. І відтоді його орієнтація під підозрою. Плаче: «Тобі, каже, легко писати, а мене тепер із роботи виганяють, службове розслідування проводять...» Я просто сторопів: як можна таку порядну людину підозрювати в зв'язках із вільною пресою!
Щоб через мене люди страждали? Кидаю цю невдячну справу. Займуся, мабуть, підприємництвом. І є до Вас, Леоніде Даниловичу, гарна пропозиція: давайте удвох! Усе одно Вам теж незабаром доведеться шукати нову роботу. Успіх гарантую, бо вже все прораховано в бізнес-плані. Ринок величезний: 50 мільйонів (шкода, що майже на два мільйони скоротився!). Ви даєте державне замовлення, а я швиденько в тіні налагоджую виробництво кляпів індивідуального рятування з гарантією стерильності. Перед виборами на них буде страшенний попит держадміністрацій усіх рівнів. Прошу, погоджуйтеся. Ото заробимо!
Ваш колишній опонент
