Даремно глядачі напружували зір

Здригнулося серце в пересічних громадян, що мають іще живих (після піврічної та більше — несплати пенсії) старих... Дивлячись на цього огрядного номінанта, і справді віриш, що своїх батьків він таки не обділить. Проте винятково своїх.

Даремно глядачі напружували зір, сподіваючись побачити еліту України. Потойбіччя складалося із придворної номенклатури. Нещасна та нація, яка віками утримує різнопрапорних прихвостнів, не помічаючи своїх самодостатніх інтелектуалів. А вони є, тільки поза межами дійства.

Це приміщення стало рідним для прем’єрів і мерів, як влучно сказав один із номінантів «у законі». «Прослизнуло» слово, а скільки ж правди в ньому!

Однак, вочевидь, не всі номінанти заслуговують на зневагу всього народу. Дехто таки заслуговує на щире співчуття. Адже незабаром підприємці, меценати, банкіри, фінансисти, бізнесмени минулого року сповна заплатять цьогорічні грошики за блискучі фігурки призів, коли буде кампанія на підтримку чахлого іміджу «лідера».

Готуючись до власного ювілею, «Людина року», з менталітетом пихатого колгоспного бригадира, далекоглядно не з’явилась до святково-підлабузницької зали. Це ще не його свято. Не став політичний карнавал святом і для «вічно вчорашніх», бо Перший комуніст малоросів проігнорував антинародне зібрання. Хоча це може бути й закономірним. Адже, як відомо, однополюсні тіла (навіть політичні) взаємно відштовхуються. Особливо перед президентськими виборами-1999.