Творці видовищ вимагають хліба

Актори, музиканти, бібліотекарі та викладачі музучилища в дванадцятиградусний мороз пікетували рідне управління культури з вимогою виплатити заборговану ще з липня зарплату. Однак ніяких обіцянок начальник обласного управління культури Орест Савка приниженим, напівголодним страйкарям не дав. Натомість зачитував якісь цифри, розповідав про ті зусилля, які витрачають чиновники всіх рангів, щоб організувати так званий взаємозалік (замість грошей — продукти, серед яких і горілка). Може, наші невибагливі митці й погодилися б узяти харчами, якби їм запропонували їх хоча б за базарними цінами. Однак, наприклад, цукор їх фактично змушують купувати за ціною, майже на 30% вищою від його реальної вартості на міському ринку. Зрештою, чом би й не заробити комусь на артистах чи бібліотекарях? Сказав же один місцевий державний функціонер, дізнавшись про підготовку пікету: «Що, артисти збираються страйкувати? Лопати в руки — і на сніг!»

Дивлячись на похмурі обличчя людей, котрі сім років тому з таким піднесенням грали різдвяний вертеп, «Гетьмана Дорошенка», «Івана Сірка», пробуджуючи у своїх співвітчизників національну самосвідомість, я подумав: «А чи вистачить у них сьогодні сили, хисту й віри, щоб переконувати людей у тому, що Україна їхня ненька, а не мачуха?»

№230 01.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»