Румунія хоче в Європу,
Румунський прем’єр-міністр Раду Васіле заявив, що він вимагатиме від членів кабінету очолюваної християнськими демократами коаліції, «пояснень у зв’язку із гальмуванням економічних реформ в країні, що відкинуло її у кінець списку країн — претендентів на членство в ЄС». Таким чином Васіле натякнув на можливі кадрові зміни в уряді. Поштовхом до різкої критики прем’єром членів власного кабінету стала доповідь міністерства фінансів, яка відзначила гальмування приватизаційних процесів. Румунська економіка перебуває в стані рецесії, останні два роки балансуючи на нульовій відмітці — між зростанням і падінням. Як зазначила у своєму звіті генеральна дирекція Європейської комісії з відносин із Східною Європою, шанси Румунії на приєднання до Євросоюзу за цей час швидше зменшилися, ніж зросли. Міжнародний валютний фонд, на укладення нової угоди з яким спрямовані зусилля румунів, заявив, що чекає висунення конкретних планів реформ перед тим, як вести переговори про нові позички. Представник МВФ у Румунії Джон Хілл попередив уряд Васіле, що той повинен вжити серйозних заходів для контролю за інфляцією та дефіцитом бюджету.
Щодо останнього, то певне занепокоєння в МВФ викликають плани румунів здійснити низку дорогих проектів, що, за задумами Бухареста, має наблизити країну до НАТО і ЄС. Зокрема Румунія, незважаючи на величезний дефіцит, бюджету планує надати під державні гарантії $1,5 мільярда на закупівлю 96 бойових американських вертольотів, сподіваючись таким чином створити прорумунське лобі серед військово-промислових гігантів Америки.
Хоча президент США Білл Клінтон і пообіцяв румунському колезі Емілю Константінеску під час його останнього візиту до США посприяти вступові його країни до НАТО, більшість румунських політиків змушені реалістично ставитися до цих обіцянок і не тішитися занадто сподіваннями на вступ під час наступної хвилі розширення.
Американці, як у випадку з Туреччиною, а почасти і Україною, знову обрали вигідну позицію «найбільшого друга», коли відповідальність за проблеми з невступом покладається на західноєвропейських партнерів США. Оскільки, як відомо, приєднання нових країн до ЄС і НАТО потребує згоди всіх членів як однієї, так і іншої організації.
