Ніде німецькому в’язню гроші заробити

І мав би рацію. Проблеми полягають у сьогоденні виправних установ, причому за існування НДР цих проблем просто не могло бути, як не може їх бути в нас теперішніх.

По-перше, власті Саксонії не задоволені надто великою кількістю ув’язнених — 4,4 тисячі (всього в Німеччині — близько 80 тисяч). По-друге, раптом виникли проблеми з оплатою їхньої праці. .Загалом працюють близько половини ув’язнених, досі вони заробляли 1,75 марки за годину своєї праці або 200—300 марок на місяць. Більше не виходить, бо немає відповідного обсягу робіт. Представники ж правозахисних організацій подали з цього приводу запит до конституційного суду, який виніс свій вердикт: мінімальна платня в’язня має відповідати мінімальній платні в землі Саксонія — тобто збільшитися приблизно втричі. Бюджети й землі Саксонія, й Німеччини ні пфеніга витрат на ці цілі не передбачають.

Почалася й робота армії психологів, науковців та представників правоохоронних органів над так званою соціалізацією особистості ув’язнених. Її суть у тому, аби кожен в’язень відчував себе членом суспільства і під час свого покарання. Таким чином можна, вважають німці, допомогти людині уникнути скоєння наступного злочину, а то й взагалі перевиховати злочинця. Соціалізація має торкатися й довічно ув’язнених за вбивство.

Отже, принаймні в’язниці в Східній Німеччині разюче змінилися за ті вісім років, які минули з часу об’єднання ФРН та НДР.

Дрезден — Київ