Суди гуманні до розкрадачів з «великими зірками»

БУДНІ АРМІЙСЬКИХ НЕСУНІВ

Упевненість, що «від армії потрібно взяти все», часто приводить на лаву підсудних. Наочний тому приклад — кілька кримінальних справ, порушених за оперативними матеріалами управління військової контррозвідки (УВК) СБУ по Північному оперативному командуванню, де кореспондента «Дня» повідомили, що саме тепер «економічна лінія скоєних в армії злочинів набирає тотального характеру». На цьому, до речі, акцентували увагу й на червневій колегії Служби безпеки України.

Пильний погляд на бурхливу діяльність, спрямовану на поліпшення особистого добробуту, військового коменданта Полтавського гарнізону полковника Василя Манойла дав змогу побачити те, чого не помічали оточуючі. Виділені як шефська допомога в 1996 — 97 роках із місцевого бюджету вісім тисяч гривень, призначені для надання ритуальних послуг, комендант витратив за життя для обслуговування персонального автомобіля, купленого у своїй комендатурі, й автомобіля дружини. Крім того, коменданту інкримінували незаконне отримання двох вантажівок, «заволодіння» двома «кунгами» й пересувною електростанцією. Під час слідства повернено викрадені раніше спецзасоби для патрулювання й портативні радіостанції. А коли настав час відповідати, полковник Манойло намагався скористатися особистими зв’язками у владних структурах, аби уникнути відповідальності. Як повідомили нашу газету в УВК, військова прокуратура Полтавського гарнізону виділила в окреме виробництво й передала до прокуратури області матеріали проти голови АТ «Облагропостач», котрий сприяв оформленню фіктивних документів для придбання полковником автомобіля, що його з номерними знаками однієї з розформованих військових частин так і не було поставлено на «цивільний» облік.

У Черкасах відзначився начальник служби нині розформованої в/ч А-2013 підполковник В’ячеслав Мартищенко. Він з «благословення», як вважають в УВК, свого начальника в Міністерстві оборони полковника К. і за допомогою директора одного з місцевих ТОВ намагався на КамАЗі вивезти з бази зберігання майно хімзахисту на 40 тисяч 91 гривню 40 копійок. Під час попереднього слідства за порушеною військовою прокуратурою Черкаського гарнізону кримінальною справою було з’ясовано, що підполковник Мартищенко на посаді начальника служби за накладними на своє ім’я викрав 222 комплекти загальновійськових плащів, 118 комплектів полегшених гумових захисних костюмів Л-1 — мрію кожного мисливця й рибалки, 34 комплекти захисних камуфльованих костюмів й інших «дрібниць» на 15 тисяч 330 гривень. У замаху на розкрадання держмайна в особливо великих розмірах обвинувачували й міністерського начальника Мартищенка полковника К., проте кримінальну справу проти останнього припинено за відсутністю складу злочину.

НА ПРОДАЖ — НАВІТЬ ЗБРОЯ

У тій самій військовій частині за підробними документами Черкаського облвійськкомату було отримано зі складу 12 малокаліберних гвинтівок ТОЗ-17, 11 із яких реалізовано фізичним особам. У поле зору контррозвідки потрапив «озброєний» старший помічник начальника другого відділення Черкаського міськвійськкомату майор Олександр Остапчук, якому «допомагав» підполковник запасу Вадим Левицький, котрий раніше служив в облвійськкоматі. Установлено, що вони причетні до викрадення 32 стволів ТОЗ-8 і ТОЗ-12. На щастя, усю зброю вилучено й повернено на склад озброєння.

ВІЙСЬКОВИЙ СУД ГУМАННИМ БУВ

А підполковника запасу Вадима Левицького й майора Олександра Остапчука військовий суд Черкаського гарнізону за розкрадання та зберігання вогнепальної зброї засудив відповідно до п’яти й чотирьох років позбавлення волі умовно з випробним терміном на півтора року й на рік і штрафам на 1360 і 1190 гривень.

Підполковнику Василю Манойлу поталанило більше. Військовий суд Центрального регіону виправдав його за статтями 86-1 і 254 п. «б», визнав винним за статтею 84 ч. 2 (розкрадання держмайна шляхом зловживання посадовою особою своїм посадовим становищем) і засудив на півтора року позбавлення волі умовно з випробним терміном на один рік. З полковника в дохід державі стягнули 420 гривень і повернули комендатурі куплений ним автомобіль.

Як повідомили в управлінні військової контррозвідки, всі вироки набрали чинності, а полковник Манойло добивається звільнення в запас за власним бажанням і призначення йому військової пенсії.

Аніяк не претендуючи на роль кровожерного побутописця буднів армійських розкрадачів, котрий вимагає засадити всіх злочинців за грати, авторові не дає спокою думка про надзвичайну гуманність військових судів до розкрадачів-офіцерів з «великими зірками»...