Бюджетні паралелі: уряд робить одне, парламент готується до іншого

Бюджетна резолюція, по суті, задає ідеологію формування бюджету та окреслює рамки, в яких уряд його розроблятиме. Згідно з Конституцією та законом «Про бюджетну систему в Україні» уряд не можу ігнорувати ці побажання парламенту. Найсуттєвішими, і мабуть, єдиними цифрами в резолюції є граничний рівень дефіциту бюджету та граничний рівень перерозподілу ВВП через доходну частину бюджету. Саме по цих показникам тимчасова депутатська комісія ще не може остаточно домовитися. Проект уряду передбачав встановлення граничного рівня дефіциту бюджету на рівні 2% прогнозованого ВВП. Ця цифра, очевидно, є демонстрацією добрих намірів міжнародним фінансовим організаціям. Депутати начебто і не заперечують, але більшість голосів тимчасової комісії по розробці резолюції може отримати пропозиція про встановлення граничного рівня дефіциту бюджету не більше 8%. Теоретично це може бути і 2%, і навіть 1%. Однак ця невелика поправка дозволяє під час ухвалення проекту бюджету на 1999 рік залишити за парламентом право збільшення дефіциту понад обіцяні урядом межі.

Схожа ситуація і з іншим згадуваним показником. Пропонується забезпечити граничний рівень перерозподілу ВВП через доходну частину бюджету в розмірі не більш як 30% з урахуванням державних цільових фондів. З точки зору депутатів Сергія Терьохіна та Євгена Жовтяка, згадуваний рівень перерозподілу ВВП через бюджет взагалі варто виключити з резолюції. Сьогоднішній рівень перерозподілу становить 24%, а його збільшення до 30% дорівнюватиме збільшенню податкового пресу на 20%. Лукавість фрази «не більше як» — очевидна. За умови встановлення достатньо широких меж вона дозволяє уряду в процесі виконання бюджету порушувати його показники в сторону збільшення.

Зараз у надрах парламенту існує альтернативний до версії тимчасової комісії проект Терьохіна — Жовтяка, який намагається запропонувати встановлення більш жорстких рамок для уряду щодо виконання бюджету. Наприклад, у ньому пропонується встановити порядок фінансування видатків бюджету по окремих статтях, тобто по суті визначити, що уряд має фінансувати в першу чергу — заборгованості по зарплатах чи видатки на функціонування міністерств. На думку заступника голови тимчасової комісії Павла Кузнєцова, встановлення черговості бюджетних видатків перекладає відповідальність за виконання бюджету з Кабінету Міністрів на Верховну Раду. Така відповідальність змусила б парламент вдатися до дійсного, а не уявного контролю за урядом. Схоже, це непотрібно обом сторонам.

Звичайно, будь-які положення Бюджетної резолюції, ухвалені тимчасовою депутатською комісією, остаточними не будуть. Документ має пройти голосування на сесії Верховної Ради. Зі спікером чи без, але депутатам варто поспішити з розглядом резолюції. Зараз на практиці підготовка урядом проекту бюджету на 1999 рік та ухвалення Бюджетної резолюції відбуваються як два паралельних і майже незалежних один від одного процеси. Щоправда, за існуючих умов уряд плекає надію на прийняття бюджетних документів указами Президента. З точки зору конституційності — крок надзвичайно ризикований. Проте, з іншого боку, неухвалення бюджету — гарний привід для Президента продемонструвати силовий тиск на Верховну Раду.