Справа «Українського будинку селенгу»: через три роки

ШАНС ОТРИМАТИ ГРОШІ

назавжди, здавалося б, втрачені вкладниками, може з’явитися після незабарних рішень Вищого арбітражного суду та очікуваної зміни законодавчого акту Верховної Ради попереднього скликання (Постанова №452), що забороняє судам продавати заарештоване під час слідства майно підприємств.

Наскільки ці акти довгождані для численних вкладників, може свідчити епопея розквіту і занепаду найбільшого в Україні ЗАТ «Український будинок селенгу». Лише в Харківському регіоні (де розташовувалося генеральне представництво УБС) із вкладниками було укладено 110 тисяч договорів, а всього в Україні — майже 780 тисяч.

МОГУТНІСТЬ І... УБОГІСТЬ ТРАСТУ

Заснований в Харкові, за два роки Будинок селенгу поширив діяльність на всі області країни, крім Закарпатської. Довірителі принесли Будинку левову частку всіх видурених українськими трастами грошей — 9,3 трильйона карбованців. Сказати скільки точно це буде в перерахунку на нинішній курс неможливо. Якщо полічити за курсом, що встановився на момент розвалу «піраміди» — серпень 1995, то сума становитиме приблизно $55 мільйонів. За курсом початку 1995 року — $86,4 мільйона. Але ж УБС почав свою діяльність у середині 1993 року, коли карбованець коштував ще дорожче. Отже, не буде перебільшенням припущення, що вкладники довірили УБС більш як $100 мільйонів. Для порівняння — це майже третина витратної частини бюджету всієї Харківської області.

Сьогодні слідство у «справі УБС» упритул наблизилося до дня, коли почне втілюватися одне з основних завдань — відшкодування збитків, завданих Будинком довірливим співгромадянам. Цьому передувала величезна робота як з людьми, так і з документами.

ПЕРСПЕКТИВНА СПРАВА

У серпні 1995 року тепер уже колишній прокурор Дніпропетровської області Григорій Ворсинов порушив справу за фактом зловживань в одній з місцевих філій УБС. «Справа УБС» невдовзі потрапила до розряду найбільших «трастових справ». МВС створило спеціальну слідчо-оперативну групу, яку сьогодні очолює старший слідчий з особливо важливих справ Михайло Єфименко.

До літа нинішнього року проведено величезну роботу як з потерпілими (вже опитано 91 тисячу вкладників), так і з пошуку УБСівських грошей (проведено бухгалтерські ревізії в 10 областях). На відкритому в НБУ з ініціативи слідчої групи рахунку лежить майже 40 тисяч гривень. Накладено арешт на майно: дві квартири, 10 автомобілів, 18 комп’ютерів, 33 одиниці газової і мисливської зброї, величезну кількість оргтехніки, меблів, теле- та аудіоапаратури.

ДЕ Ж ГРОШІ «ЛЕЖАТЬ»?

Але це ж справжні копійки порівняно з названими вище мільйонами! — вигукне хтось із читачів. І матиме рацію. Задовольнити претензії сотень тисяч ошуканих вкладників можна лише із знайдених слідством грошей, вкладених УБС в різні галузі та підприємства.

У слідчій групі репортерові «Дня» навели деякі приклади. Харківський плитковий завод отримав від УБС (за нинішнім курсом, без урахування інфляції) близько 520 тисяч гривень за надання права на придбання акцій підприємства. Але акцій завод до розвалу «піраміди» так і не випустив. Зате за кордоном було придбано високопродуктивну виробничу лінію. Якщо пригадати інфляцію тих часів, то стає зрозумілим, чому плитковикам не вистачило УБСівських вкладень. Довелося брати кредит, завод заліз у борги, тим часом УБС зазнав краху... Єдина «приємність» — нова лінія нині працює чудово. Але керівництво заводу навряд чи погодиться зі слідчими в тому, що підприємство мусить повернути отримані від УБС (точніше — від вкладників УБС) гроші.

Але і долари, і гривні підкоряються закону збереження: якщо зникають в одному місці — отже, з’являються в іншому. Знайти їх можна, якщо, звісно, не маєш справи з фінансистами міжнародного масштабу та «швейцарськими банками», які свято дотримуються таємниці вкладів. Як повідомили «Дню» в слідчій групі, близько одного мільйона гривень УБСівського боргу числиться за фірмою «Надія», чималі суми — за деякими телекомпаніями та газетами. До кінця червня сума виявлених коштів наблизилася до двох мільйонів гривень.

Щоправда, «доведеться заплатити» лише в тому разі, якщо Вищий арбітражний суд України визнає справедливим висунені слідством в інтересах вкладників УБС претензії на гроші, вкладені Будинком селенгу в сторонні підприємства.

Другий момент, без якого бодай часткове відшкодування збитків від трастової афери буде навряд чи можливим, — відміна чи бодай зміна «452-го рішення» парламенту попереднього скликання, що забороняє розпродувати за борги майно підприємств за рішеннями судів.

Знайдені два мільйони, не виключено, будуть лише малою дещицею того, що можна знайти. Слідству ще належить провести «зустрічні перевірки» на 300—400 підприємствах.

ПАРАДОКСИ СЛІДСТВА

Багато ошуканих довірителів дивуються: чому досі не «посаджено» «махінаторів, яких узагалі треба було б розстріляти». Але величезна справа УБС відрізняється від «рядових» трастових афер. На відміну від фірм, що «зіграли за нотами великого бізнесу» і швидко переправили гроші за кордон, УБС намагався займатися інвестуванням. Стаття «фінансове шахрайство» може бути застосована до керівників ЗАТ лише в тому разі, якщо буде доведено їхнє початкове прагнення лише виманити і привласнити (а не вкласти і примножити) гроші довірителів. А якщо вони займалися чи збиралися займатися прибутковим оборотом коштів, — то ні про яке шахрайство не може бути й мови.

Автор зовсім не прагне сьогодні зробити висновок про те, чи винуваті керівники УБС. За недовгу історію існування біля керма УБС та інших подібних трастів-гігантів кілька разів мінялося керівництво. Наскільки вони шанували закон — свідчить приклад одного з них, Олександра Філіппова. Невдовзі після краху трастової афери він озброївся помповою рушницею, пограбував «обмінку», згодом в обласному суді роззброїв і вбив конвоїра і був застрелений начальником варти. А до цього займав вищі пости в керівництві Будинку селенгу та пенсійного фонду «Оберіг»...