ЩОДЕННИК 30 червня
30 июня, 00:00
Я оселився у малосімейці на краю Ужгорода. Там взагалі-то
нічого — широкі сходи, просторий спільний коридор. Лиш люди дивляться з
недовір’ям: «Новий хтось.... Що від нього чекати?» Ніби й дрібниця така
підозріливість, а якось заважає.
«Сказати кільком «добрий вечір» і запросити на чарчину?» — думаю. Та незручно якось.
Дивлюсь, а спільний коридор брудний-брудний, недопалки валяються, на вікні — плісняві сухарі. Взяв я віник, побризкав увесь коридор водою, позамітав, прибрав підвіконня, виніс сміття, помив. Двері відкривалися, був загальний шок:
«Новачок прибрав... і навіть біля чужих дверей». Такого ніхто не робив узагалі, як мінімум, півроку...
Щось у атмосфері цієї малосімейки змінилося. Наступного вечора я побачив, що підметений увесь під’їзд — майданчики та сходи. Стало чисто й добре.
Дуже важливо комусь першому прибрати бруд, не розділяючи хоча б сміття на «своє» і «чуже».
