Головне в журналістиці — незалежність і факти

Володимир СКАЧКО
(«Російський телеграф»):

— Наш улюблений Президент плутає служіння державі з чергуванням на його особистих стайнях. Цим успішно займаються люди, яких я не зміг би назвати колегами, — Володимир Кулеба та Олександр Швець. Говорячи про те, що хтось спотворює дійсність, Президент має на увазі тих, хто говорить правду. А ті, хто стверджує, що Президент найкращий, — заслужені журналісти та орденоносці. Так уже було при Брежнєві. Нам залишилося, як справедливо вказав «День», поставити погруддя на батьківщині Кучми й сфотографувати його, коли він покладає квіти.

Олександр ЮРЧУК
(«Центр журналістських досліджень»):

— Нагородження особливо відданих журналістів у традиціях нашої влади — тих придворних, котрі глибоко прогинаються, треба заохочувати. Одна з форм — роздавання орденів, звань і т. д. У списку нагороджених немає впливових журналістів, лише придворні та дуже лояльні редактори. А останні випади Президента проти ЗМІ — це вже агонія. Роздратування Президента відносно ЗМІ, що тривало не один рік, підходить до свого апогею. Можливі й ще огидніші форми.

Ольга ДМИТРИЧОВА
(«Киевские ведомости»):

— На фоні суду, що відбувся напередодні, штрафу на «Киевские ведомости» в 5 млн. грн. на користь міністра внутрішніх справ Кравченка таке нагородження виглядає дуже «красиво». Наша горезвісна журналістська корпоративність очевидна. Я не кажу, що нагороджені мають відмовитися від нагород. Вони вірно й довго служили, щоб це заслужити. Однак сумно стає і журналістам і, напевно, політикам.

Марина СОРОКА
(«Інтер»):

— Мені було б приємно, якби серед нагороджених були відоміші журналісти. І щоб це були не представники заангажованих ЗМІ.

Володимир КАЦМАН
(«Столичные новости»):

— Навіть нагороджені газети в певні часи свого існування допускали вельми критичні публікації відносно тієї ж виконавчої влади. Так що я б не казав, що Президент демонструє пряник для одних і батіг для інших. Просто в моменті нагородження завжди є щось образливе для інших. Я гадаю, ця нагорода індивідуальна, а не заслуга цілого колективу. Я з великою повагою ставлюся до Швеця, Кулеби, до всіх нагороджених. Згоден, що ця нагорода за досягнення не лише в журналістиці, а й за політичну позицію. У випадку з «Фактами» — це нагорода за досягнення в журналістиці. Газета розкручена з нуля. У випадку з «Независимостью» — може, газета своє на цьому етапі відпрацювала. Проте сьогодні вона необхідна, аби була й така точка зору.

Ольга БУРДА
(незалежний журналіст):

— Оцінено їхні професійні якості. Знають, кого критикувати, як і де. Не секрет, що й «Независимость», і «Факты» досить лояльні до адміністрації Президента. Це до прислів’я «кукушка хвалит петуха, за то, что хвалит он кукушку». А що стало з «Независимостью» — подивіться самі. Очевидно, з точки зору Президента, це найвідповідальніші газети. Стосовно решти ЗМІ, Президент уже від зими дозволяє собі деякі випади. Мені здається, не царська це справа.

Георгій ГОНГАДЗЕ
(безробітний журналіст):

— У самій назві «залужений журналіст» існує приниження, яке, на мій погляд, неприйнятне для журналіста. Апріорі преса не повинна служити нікому. Вона — кішка, яка ходить сама по собі. Ось заслужив у нас Кулеба один орден — потім і другий начепили. Це нагадує брежнєвські часи. Розрив між реальністю і світом, у якому вони живуть, із кожним роком збільшується. Проблема в тому, що існують загальновизнані народом фахівці (журналісти, котрі класно пишуть) і список, який подається Президенту на підпис. Кулеба та Швець створюють газети жовтого характеру: одна політично жовта, друга — просто жовта. Це дуже симптоматично. Якщо Президент і далі так поводитиметься у визначенні пріоритетів, то перспективи для нього не існує. Він говорить, що ми продажні. Вони ж самі зробили нас такими. Що робить телебачення з Долгановим? Це хіба не продажність і безвідповідальність? Або той же Кулеба. Чим «Независимость» відрізняється від «Правди України»? Тільки напрямом удару. Я чудово пам’ятаю, як Кулеба служив Кравчуку.

 Олександр ШВЕЦЬ
(головний редактор газети «Факты»):

— Для мене найвища нагорода — це те, що я зробив у журналістиці. Мені здається, що те, що я зробив, — воно настільки помітне, що лиш злостивець може побачити у цій нагороді якийсь аванс. Свого часу я створив такі газети як «Киевские ведомости», «Всеукраинские ведомости», «Ведомости DAILY» — «Копейку», «Факты». Чесно кажучи, нагорода ця не додала і не зменшила того, що я професіонально зробив у журналістиці.