Франкiвцi показали Москвi, як ставити Шекспiра

Однак просто незламною любов’ю московських театралів до Богдана Ступки й повагою до режисера Сергія Данченка палкий прийом «Ліра» в Москві не пояснити. Епічне, поліфонічне прочитання одного з найбільш філософських шекспірівських текстів, зроблене франківцями, вочевидь, передбачає несуєтне його сприйняття, готовність думати й співчувати. «Лір», який удома навіть не попав у номінацію «Київської пекторалі», а в Москві, через прикру затримку трейлера з декораціями на митниці, грався в екстремальних умовах, після короткої технічної репетиції, мав величезний успіх. Звичайно, і в Москві він зустрів опонентів, але варто прислухатися і до думки одного з найтонкіших знавців театру Вадима Гаєвського, який після перегляду київського спектаклю екзальтовано вигукнув: «Колись Данченко показав нам, як треба ставити Чехова (мається на увазі показ «Дяді Вані» (в 1980 році — Ред.), а тепер еталонно поставив Шекспіра».

Небалакучий же Олег Єфремов, який, до речі, не дуже часто приходить на спектаклі своїх колег, додивився «Ліра» до кінця й просто запросив старого приятеля Сергія Данченка до себе в кабінет. На пару добрих слів...