"Дуже дорогій державі" знову не вистачає грошей

Приблизно півтора тижні тому уряд ухвалив постанову про підвищення в 1,5-2 рази імпортних митних ставок понад 600 видів товарів. Головний мотив такого кроку - поповнення прибуткової частини бюджету. Через тиждень, після чергового засідання уряду, що відбулося в атмосфері легкої паніки, іноземні засоби масової інформації чомусь пригадали про досить таки застарілу (за мірками західних інформагентств) інформацію. Однак у їхніх повідомленнях була й новизна. На відміну від пояснень уряду, підвищення імпортних тарифів напряму пов'язувалося з "погіршенням платіжного балансу України".

Коли стає відомо, що країна має негативне сальдо торговельного балансу (тобто імпорт перевищує експорт), є надія, що отриманий мінус буде компенсовано плюсом, наприклад, іноземних кредитів чи інвестицій. Така ж надія існує й при дефіцитному держбюджеті. Зрештою, дефіцит можна зменшити й за рахунок скорочення державних витрат: не видати "народному господарству" кредит, примусити заплатити борг або ще більше збільшити борг бюджетникам. Особливість такого показника, як "платіжний баланс", у тому, що він завжди повинен залишатися "балансом", тобто грошові й товарні потоки, спрямовані в країну та з неї, повинні бути рівні за вартістю. І тому будь-яка звістка про його погіршення завжди є сигналом про фінансове потрясіння, що наближається, здатне збанкрутувати діючий політичний режим.

Досі всі проблеми з платіжним балансом Україна вирішувала переважно за рахунок допомоги й авторитету МВФ. До речі, урівноваження платіжного балансу і є прямим завданням програм МВФ. Саме для того, щоб мати "збалансовані" відносини із зовнішнім світом і, як наслідок цього, стабільну фінансову ситуацію в країні, Україна повинна була виконувати всі ці дискусійні "маяки" МВФ. Припинення фінансової допомоги МВФ не скасувало завдання нормалізації платіжного балансу. Більше того, відхід МВФ дуже утруднив пошук оптимальних шляхів виходу з кризи. Насамперед через те, що діловому світові надійшов сигнал: у цієї країни (тобто України) дуже ризикована внутрішня політика.

Таким чином, якщо урядові не вдасться терміново взяти ситуацію під контроль, платіжний баланс все одно "вирівняється": передусім упаде курс валюти, потім підвищаться ціни, потім збільшиться витік капіталів, потім знову впаде валюта... Щоб не допустити такого сценарію, уряд поки що вирішив підняти ціни на імпортну продукцію, тим самим сподіваючись знизити грошовий потік за кордон. Утім, не всі згодні, що починати боротьбу з дефіцитним платіжним балансом треба саме з цього. І не тільки тому, що зупинити потік імпорту в корумпованій економіці неможливо. Важливіше, що цей захід з лихвою буде перекрито іншими чинниками, що стимулюють відтік валюти з країни.

Одну з версій того, що відбувається, недавно висловив голова НБУ В. Ющенко. "Ми маємо дуже дорогу державу з дуже дорогими функціями. І в ринку є тільки один спосіб висловити свій протест із приводу публічних фінансових відношень, що нав'язуються йому: по-перше, відхід у тінь, де вже виробляється 50% ВВП, й, по-друге, бартер... Чим далі ти відходиш від грошей, тим менше в тебе відберуть." Оскільки владу цікавлять тільки гроші, безперечне списування коштів із рахунків підприємств закриває шлях до розвитку легальної економіки. Отже, жодні новації адміністративного й фіскального типу, жодна боротьба з криміналом не зможуть легалізувати фінансові потоки й задовольнити державні апетити.

Фактично за 1997 рік пряма грошова емісія НБУ становила 30% від усієї грошової маси. Раніше вкидання такого об'єму незабезпечених коштів призвело б до 100% зростання інфляції. Однак як же було використано економікою ці кошти, якщо промислове виробництво торік продовжувало скорочуватися? Виявляється, підприємства справді не стали використовувати свої додаткові доходи (звичайно, якщо вони справввді були зароблені) для легального розширення виробництва. Замість цього емісія НБУ надійшла на банківські вклади населення та юридичних осіб, приріст яких становив відповідно 60% і 40%.

Нинішнього року ситуація була й зовсім унікальною: з 1,6 млрд. грн. емісії НБУ, зробленої за 2 місяці 1998 р., 960 млн. пішло винятково на обслуговування бюджетних витрат. Ні для кого не секрет, що в Україні бюджетне планування починається з бюджетних витрат, а вони, згідно з нашим законодавством, такі, що навіть два державних бюджети не зможуть їх нормально профінансувати. Власне, тому в Україні й існують усі проблеми, які нині так засмутили Президента.

До речі, минулого тижня стало відомо, що означає фраза "погіршення платіжного балансу". А означає вона наступне. Протягом найближчих кількох місяців уряд щомісяця повинен виплачувати 1 млрд. грн. боргу. Причому цей борг не можна не виплатити, як, наприклад, зарплати чи пенсії. Це - борг із цінних паперів, іноземних кредитів та ін. Якщо ж країна виявиться неплатоспроможною, а це дуже імовірно, враховуючи, що більше 750 - 800 млн. живих грошей до бюджету залучити не вдається, з нею просто припинять усі фінансові відношення. Щоправда, стосовно такого розкладу для декого є й позитивний момент: міністра фінансів поки що точно не звільнять.