ОЛЕКСАНДРА ПАХМУТОВА І МИКОЛА ДОБРОНРАВОВ: "ГЛАВНОЕ, РЕБЯТА, СЕРДЦЕМ НЕ СТАРЕТЬ"

Творчим сімейним дуетом Пахмутова - Добронравов написано сотні пісень (близько 400). Їх співпрацю можна назвати музичною антологією нашого життя. З їх піснями на вустах у 60-70 роки тисячі молодих людей, залишаючи насиджені місця, виїжджали до тайги, на цілину, на "будівництва комунізму". Сьогодні ми інакше дивимося на тодішній порив, але то була їхня молодість. Все здавалося дивовижним і прекрасним: "юність, помножена на мрію". Олександра Миколаївна і Микола Миколайович з групою музикантів і поетів об'їздили всю країну. Іноді доводилося трястися сотні кілометрів бездоріжжям, грітися біля багать і виступати після безсонної ночі. Саме після таких поїздок народжувалися "Таежные звезды", цикл "Обнимая небо", музичний "пам'ятник" Космонавту №1 - "Созвездие Гагарина"...

"ЗНАЕТЕ, КАКИМ ОН ПАРНЕМ БЫЛ?"

Олександра Пахмутова:

- Київ я дуже люблю, у мене тут багато друзів. Далекого 1966 року познайомилися тут з чудовим співаком Юрієм Гуляєвим. Він співав багато пісень, написаних нами. Саме у його виконанні записаний цикл "Созвездие Гагарина", присвячений Юрієві Олексійовичу.

У останні роки заземлено почали ставитися до космосу. Ми ж вважаємо, що підкоряти простори всесвіту - дуже ризикована професія. Кожен космонавт - герой нашого часу, що доторкнувся до майбутнього. Ми знайомі з багатьма космонавтами, дружимо з першим загоном: Попович, Титов, Ніколаєв, Терешкова. Юрій Гагарін для нас - не абстрактний герой, а близька і люба людина. Його загибель - незагойна рана.

ФІЛЬМ ЗАБУЛИ, А ПІСНЯ СТАЛА ГІМНОМ

Ми не дуже багато писали пісень до фільмів. Найперший - "Родина Ульянових". Була картина "По той бік". Не морщте лоба, напевно не пригадаєте (це була історія про молодих бійців громадянської війни). Але фільм пройшов і забувся, зате наша пісня стала гімном молоді 60-х років, підкорювачів цілини і тайги.

"И снег, и ветер,
И звезд ночной полет.
Меня мое сердце
В тревожную даль зовет..."

Микола Добронравов: - Цю пісню співали буквально всюди: на урочистому засіданні і на домашньому застіллі. Фільм "Дівчата" точно знаєте, бо його часто показують по телебаченню. Напевно пригадаєте і "Песни о тревожной молодости", "Геологи", "Хорошие девчата", "Старый клен".

Як чудово виконувала Тетяна Дороніна "Нежность" з "Три тополі на Плющисі", з таким придихом, розтяжкою. Майже через тридцять років у "Старих піснях про головне" прекрасно звучить вона у Тетяни Буланової.

О. П. - Для кіноепопеї "Битва за Москву" написано більше трьох годин чистої музики, 400 сторінок партитури. Зовсім інакше працювалося над фільмом "Балада про спорт". Там використовувалися електроінструменти, синтезатор, вокально-інструментальний ансамбль.

М. Д. - Ми з Олександрою Миколаївною завзяті уболівальники, у нас багато друзів-спортсменів. Їздили на Олімпійські ігри до Мехіко, Мюнхена, Монреаля. Для Московської олімпіади багато написано. Увесь величезний стадіон у Лужниках дивився, як підносився в небо величезний надувний Ведмедик, і співав:

"На трибунах становится тише,
Тает быстрое время чудес.
До свиданья, наш ласковый Миша,
Возвращайся в свой сказочный лес".

Нам дуже приємно, що пісні живуть своїм життям, яке вже не залежить від нас

"ЗАРАЗ ВСІМ ЗАПРАВЛЯЮТЬ ГРОШІ"

- Без віршів немає пісні, і частіше за все саме з тексту народжується музика.

Але іноді мелодія готова, а потім з'являються вірші. Головне, щоб була ідея. Ми з Миколою Миколайовичем часто сперечаємося і, поки з'явиться готова пісня, він робить декілька варіантів тексту, розмірів, приспівів. Це гарячі творчі суперечки - абсолютно без злоби і амбіцій.

М.Д. - Поет повинен працювати над піснею, як над віршованою поемою. Іноді простіше написати збірку поезій, ніж декілька рядків. Знаменита "Мелодія" народжувалася майже рік. Олександра Миколаївна створила музику, і навіть не передбачалося, що з неї вийде пісня. Мені ж музика дуже сподобалася, але там важкий, незважаючи на уявну легкість, віршований розмір. Я перепробував масу варіантів, писав інше і знову повертався до неї. Поетичні й технічні чернетки у віршах були кращими, на музику ліг саме той варіант, який ви знаєте. Не вірте тим, хто говорить, що зразу все виходить. Це - виняток. А якщо хочеш, щоб твоє дітище полюбили, то треба грунтовно попрацювати.

Пісня "Нежность": спочатку була музика, але вже на першому етапі з'явилися рядки "Опустела без тебя земля", і вони дали музичний імпульс.

О. П. - Часто ми заздалегідь знаємо, хто б міг пісню виконати. Так "Знаете, каким он парнем был?" потребувала не лише емоційності й музичності, а й особливих вокальних даних. Її виконували багато співаків, але Гуляєв планку підняв дуже високо. Зате "Главное, ребята, сердцем не стареть" можна співати впівголоса, під гітару. "Птицу счастья" болгарський співак Бісер Кіров зробив танцювальним шлягером, а фабричний вальсок "Я не могу иначе" Валентина Толкунова виконує жалісливо і дуже щиро. У Мусліма Магомаєва задумливо вийшла "Мне тебя не понять", і роково, жорстко працював Олександр Градський над "Нам не жить друг без друга". Володимир Трошин, Йосип Кобзон, Людмила Зикіна - кожний знаходив свої барви, а пісня ставала життєвою новелою.

Нині естрада комерціоналізувалася. Погано це слово вимовляється, але саме воно всім заправляє. Гірко про це говорити, але все вирішує сума, вкладена у конкретного виконавця або колектив. Тому маса посередніх особистостей працює в шоу-бізнесі, а таланти б'ються, але пробити стіни вдається небагатьом, лише - найнастирливішим.

Юліана ми знайшли випадково на Всесоюзному радіо (тепер називається "Радіо-1"). Він попросив дозволу взяти для виконання пісню "Старый клен" для участі в телеконкурсі. До речі, вона йому принесла Гран-прі. Потім ми написали спеціально на його голос, талант і музичність цілу програму. Тільки минулого року він дав сім сольних концертів у залі "Росія", і кожного разу були аншлаги.

М. Д. - Другого такого співака немає нині на естраді. Володар приголомшуючого голосу, сам дуже цілеспрямований, талановитий і, зрештою, гарний, що також важливо на сцені. Юліан закінчив ДІТМ (тепер - Академія театрального мистецтва) з двома дипломами: актор і режисер. Вступив до аспірантури, світла голова. У його репертуарі немає пісень-одноденок.

О. П. - Я не тільки композитор-пісняр. Мною написаний і балет "Озаренность" (постановка Великого театру), і вокально-симфонічні, камерні, інструментально-симфонічні твори. До всіх своїх робіт ретельно роблю партитури на комп'ютері. Є чим поділитися з молодими - тобто таємницями композиторської кухні, але пропозицій викладати у консерваторії поки що не було. Раніше гастролі, робота у Спілці композиторів і депутатство у Мосраді не дозволяли за часом, а зараз, напевно, пізно. Шкода, звичайно.

Темп життя, який був, та круговерть... Як тільки сил вистачало?.. Звичайно, вся ця громадська робота заважала творчості. На відпочинок часу майже не залишалося, але тоді здавалося: "если не я, то кто же?"

"ПОЛІТИКОЮ ТРЕБА ЗАЙМАТИСЯ ПРОФЕСІОНАЛАМ"

Свого часу я була депутатом Верховної Ради Росії. Обрали у Воронезькому виборчому окрузі. Працювала не для галочки, на всі листи відповідала, розбиралася зі скаргами. На мої звіти приїздили друзі-артисти. Саме тому, що маю власний досвід, вважаю, що політикою треба займатися професіоналам. Нині багато творчих людей живуть за межею бідності й не від хорошого життя йдуть до влади. Засуджувати їх за це не маю морального права. Кожен чинить за своєю совістю. Але вони навіть не уявляють, скільки людського болю і проблем звалюють на свої плечі. Для мене найважчим у депутатстві була неспроможність допомогти всім нужденним.

Для багатьох людей моє ім'я асоціювалося з паличкою-виручалочкою. Якщо обіцяла - розірвуся, але зроблю. Досі приходять листи-подяки, освідчення в коханні. Я ними дуже дорожу.

Чомусь думають, що ми з Миколою Миколайовичем були "на дружній нозі" зі "слугами народу". Величезна помилка. Зустрічалися з ними на різних акціях, виступали в урядових концертах, але завжди відчували різницю: де ми, а де вони. З усіх наших спільних керівників виділявся Косигін. Ми з Олексієм Миколайовичем декілька разів зустрічалися у неформальній обстановці. Його покійна дружина була прихильницею нашої творчості, саме від неї виходила ініціатива познайомитися з нами ближче... А від теперішніх правителів ми дуже далекі.

"НАМ НЕ ЖИТЬ ДРУГ БЕЗ ДРУГА"

Сама не вірю, що так давно ми разом. Здається, тільки нещодавно ми познайомилися. Сталося це на Всесоюзному радіо в студії дитячого мовлення. В ту пору Микола Миколайович працював у Московському театрі юного глядача, багато читав у передачах "Пионерская зорька", "Внимание, на старт", а я для них писала музику. Перша наша спільна робота - пісенька "Лодочка моторная"...

Ось так - навесні познайомилися, а восени одружилися. Якоїсь родинної таємниці щастя я не знаю. Ми просто не граємося у принциповість у дрібницях.

М. Д. - Сент-Екзюпері стверджував: "Кохати - це не дивитися один на одного, а дивитися в одному напрямку". Для творчих родин це дуже важливо.