Датське сало під гамлетівським питанням
Вісім років тому, знявши з книжки одинадцять тисяч карбованців, професійний будівельник Валентин Мацкевич, який пройшов усі рівні від робітника до головного інженера великого будуправління, вирішив присвятити себе сільському господарству. От що з цього вийшло.
Спершу зайнявся розведенням і переробкою риби, заснувавши фірму "Садко". У колгоспі "Перемога" орендував ставки, зарибнив їх. На колгоспній, також орендованій землі, обладнав коптильний цех. На другий рік одержав урожай: сто вісім тонн коропів і товстолобиків. І тут керівництво колгоспу не витримало: або ми беремо участь у прибутках, або підвищуємо орендну плату. Мацкевич не пішов ні на те, ні на інше...
Але невдача тільки підхльоснула його. Агрофірма "Садко" відродилася на околиці Богодухова й узялася за переробку тваринницької продукції. Брали на відгодівлю свиней з навколишніх господарств. Запустили цехи з переробки риби, випуску ковбас і м'ясних копченостей, пекарню, млин, олійний цех. Фірма створила 320 робочих місць.
Але Валентин Мацкевич - романтик виробництва, і, можливо, його негаразди йдуть ще й від цього. Колись він хотів налагодити виробництво делікатесних консервів копченої риби в олії. Такої продукції в Україні не роблять. Він вірив, що Богодухів стане шпротною столицею держави. Для цього знову орендував три ставки, запустив мальків. Але коли справа дійшла до вилову вже нагуляної риби, його звинуватили в тому, що, спускаючи воду, він губить природу. У результаті збитки фірми "Садко" становили 150 тисяч гривень.
Тим часом цехи продовжували будувати, закуповували й монтували обладнання. Директор при цьому ризикував, маючи договір оренди лише на три роки. Не вийшло з власною рибою - Мацкевич знайшов постачальників на Далекому Сході, в Норвегії, Прибалтиці. А консервний цех перепрофілював на випуск яловичого тушкованого м'яса. Мільйон банок на місяць.
У результаті агрофірма "Садко" стала найретельнішим платником до районного бюджету, здобула можливість зайнятися доброчинністю (досить солідна стаття витрат фірми - адресна допомога ветеранам, інвалідам і чорнобильцям, щоденні обіди та святкові подарунки для школярів). Щоправда, дуже заважав тривалий конфлікт з місцевою владою.
Сьогодні ті часи Мацкевич згадує мало не з тугою. Більше ніякого протистояння немає. Адміністрація змінилася, надає підтримку. Він і сам став депутатом райради. А працювати важче, аніж раніше. Тепер він чітко розуміє, що коли два роки тому джерело його труднощів було в Богодухові, то тепер - у Києві.
Сумно йому ходити підприємством. У цехах чисто, прибрано - і порожньо. "Садко" працює ледве на третину своїх потужностей. Робітників консервного цеху довелося відправити у відпустку за свій рахунок. Два місяці не виплачується зарплатня. Причина вкладається в три слова: немає обігових коштів. За умовами виробництва агрофірма повинна час від часу витрачати великі суми для закупівлі м'яса, риби, консервних банок. Повертаються ці вкладення поступово. Тому потрібні позики під невеликі відсотки, бо рентабельність його виробництва теж невисока. А кредит в банку "Україна" одержати важко, та й ставка висока. Доводиться звертатися до посередників, які закладають свій "інтерес", а фірмі доводиться або підвищувати ціну на продукт (що вже неможливо), або зменшувати свій прибуток, якого й так немає.
Голова агрофірми втратив оптимізм і вже зневірився в тому, що державі потрібні продукти харчування. Інакше навіщо тоді вона сприяє загибелі сільського господарства? Адже в аграрному секторі, на думку В.Мацкевича, як у людини, котра довго голодувала, почалися незворотні зміни. Наприклад, на догодовуванні в "Садко" перебуває триста свиней. На два тижні роботи ковбасного цеху. І, на жаль, сьогодні це найбільше поголів'я в усьому Богодухівському районі. У господарствах, які раніше вирощували тисячі, є, може, яка сотня. Утримувати таке поголів'я немає сенсу, але, як жартує В.Мацкевич, політичне значення цього для селян Богодухівщини важко переоцінити: можна не заносити свиню до Червоної книги! Сумний жарт... А що веселого, якщо КСП "Україна", спеціалізоване господарство з виробництва свинини (проектна потужність - 24 тисячі голів), не виробляє сьогодні ані центнера м'яса? Будівлі ферм розвалюються, поля заростають бур'янами.
Неймовірно, але факт: свиняче сало, яке закладають у ковбасний фарш, "Садко" купує... в Данії. І обходиться воно йому значно дешевше, ніж богодухівське. Дивлячись на датське сало в Україні, Мацкевич задає питання, яке мучило ще принца датського.
У Мацкевича є план взяти в оренду в "України" відгодівельний комплекс. Він знає, як за два роки, почавши майже з нуля, довести поголів'я до 10 тисяч. Для цього він навіть у керівництво господарства увійшов. Але - знову ж - потрібні гроші. А де їх взяти, якщо банкір і виробник - з різних боків барикад?
Ще два роки тому Валентин Михайлович стверджував: землі потрібен господар. Він мав на увазі орні землі і власність на них. Сьогодні він каже: всій українській землі потрібен господар. Маючи на увазі, що бюрократична система управління себе зжила. Підприємець з тривогою і надією сприймає передвиборну боротьбу, що розгортається, вивчає минуле кандидатів, намагається зрозуміти, як підуть його власні справи після перемоги того або іншого. Це в цивілізованих країнах політика є сконцентрованою економікою. У нас, на думку В.Мацкевича, економіка підлаштовується під політику.
м. Богодухів Харківської області
