Події тижня: важливе, гучне, боягузливе...
З точки зору впливу на економіку (а в перспективі - й на політику) найважливішими цього тижня були події, пов'язані з кризою облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП). Чим більше урядові особи запевняли трудящих і нерезидентів, що все гаразд, тим менше у це вірилося. Питання просте - де гроші брати будемо? Свого часу влада планувала фінансувати дефіцит бюджету за рахунок залучення коштів від продажу ОВДП та інших цінних паперів - єврооблігацій та облігацій "самурай" (двох останніх планувалося випустити на суму $950 млн.). Ці плани дозволили урядові певне нахабство щодо фінансового донора - МВФ, який, на думку уряду, не дуже любить вітчизняного виробника. Проте, внаслідок кризи на світовому фондовому ринкові від ОВДП, як від досить ризикованих паперів (що підтверджується їхньою високою прибутковістю), почали позбуватися. Єврооблігації "самураї" уряд розмістити не встиг. Після подій з ОВДП, за словами одного експерта, для України "вийти на ринок з "самураями" - все одно що вийти на панель".
Навряд чи найближчим часом урядові вдасться переконати іноземців у тому, що криза минула. Довіру повернути важко, особливо за умов, коли Президент публічно дає доручення СБУ та СНБО "відстежувати процеси на фінансовому ринкові", й усі знають, що це означає. У подібній ситуації уряд знову кинувся до батька рідного - МВФ, який, судячи з усього, все пробачив і обіцяє найближчим часом транш кредиту stаnd-by у розмірі близько $100 млн.
Найгучнішою подією тижня стали поправки внесені Верховною Радою до закону "Про телебачення та радіомовлення", що забороняють політичну рекламу каналам, які мають іноземний капітал. Цілком зрозуміло, що поправки до закону мають суто політичний характер. Щоправда, закон ще має бути підписаний Президентом, який дав зрозуміти, що не поспішає цього робити.
Найбоягузливішим рішенням тижня була постанова ВР про заборону Фондові державного майна та його філіям укладати договори купівлі-продажу (що фактично означає зупинку приватизації). Боягузтво полягає в тому, що героїчна ухвала прийнята в формі простої постанови, яка зовсім не обов'язкова до виконання. Це ще одне підтвердження тези про те, що приватизація в Україні проходить під девізом "Я не винен". Не винен Президент, не винен голова ФДМ Володимир Лановий, оскільки він всього лише в.о., не винна Верховна Рада, через те, що вона, в принципі, приватизації не хоче.
На звання фікції тижня може сміливо претендувати заява партії "Громада" про те, що вона зібрала 500 тис. підписів на свою підтримку. Автор не має сумніву в тому, що ці підписи в "Громади" є. Сумніви виникають відносно слова "зібрала". Автор ризикує припустити, що якби навіть стомлені любов'ю до зазначеної партії виборці з паспортами та ручками напоготові чергували біля підписних пунктів "Громади", вона все одно не змогла б зібрати таке велике число підписів за такий короткий час. З усього цього можна зробити висновок, що підписи потрапляють до "Громади" іншим, відмінним від традиційного, шляхом.
Провокацією тижня може сміливо вважатися заява Олександра Мороза про те, що Україна для досягнення єдності влади повинна стати парламентською республікою або провести вибори Верховної Ради й Президента одночасно. Можливо, Голова ВР і не хотів нічого поганого, однак, у передвиборній ситуації, коли нерідко зростає загальна політична підозрілість, слова його не пройдуть так просто. І на столи в найрізноманітніших кабінетах ляже не одна сторінка тексту, де буде абсолютно точно сказано, що ж Голова мав на увазі насправді. Ось би було б цікаво почитати відразу всі ці папери!
