Юридично - не звинувачую

Літак радісно перевертався в задимленому мангалами небі Гідропарку, привертаючи до себе увагу пасажирів у метро та люду, що смакував шашликами. На особливо небезпечних піруетах чавкання завмирало, а відтак продовжувалося з подвійною швидкістю - легка авіація збільшувала товарообіг літніх кафе. Адреналін підвищує апетит.

А втім, звуки мотора не могли заглушити "наземну" самодіяльність, що змагалася за силою звуку. Мій столик виявився між двома виконавцями. Ліворуч пластиковий стаканчик намагалися здути зі столу репертуаром Алли Пугачової, а праворуч - його штовхали "Чотири трупи біля танка", прикрасивши, - як співалося в пісні, - "вранішній пейзаж". У результаті мої барабанні перетинки зіткнулися в центрі голови.

На Пішохідному мості народ милувався запливами мініяхт. Правду кажучи, вони були дуже "млявими". Немов шизофренія. Не витримавши їхнього сонного темпу, один буйний і п'яненький "івановець" кинувся в крижану водичку і, розтинаючи почервонілим тілом хвилі, демонстрував відому картину "Купання червоного коня". Посередині каналу він зупинився і, здійнявши руки догори, почав несамовито кричати, зображаючи потопаючого. Чоловіки із зграйки яхт флегматично спостерігали за виставою. А якби він стомився зображати і справді, того... зовсім ужився в роль, до самісінького дна?.. Та ні - побіг, мов святий, по воді до рідного бережка, оббризкавши, виходячи з води, наче слон із хобота, своїх сухопутних приятелів.

Я спустився з мосту і наштовхнувся в гармидері цього вихідного безладу на людину, яка працювала. Проте це був не кухар чи офіціант. Це був - екстрасенс, який скидався на морську свинку. Охайненька рослинність на гострому писочку і блискучі темні оченята.

Навколо нього на лавці та асфальті були розкидані картонні кружальця з написами численних хвороб і проблем, від яких він обіцяв зцілення.

"Уменьшение женской груди, отращивание зубов", "Избавление от татуировок, волос и камней в печени ", "Перевод жира - в деньги", "Уничтожение желтизны на ванной, а равно и исправление искрывленной перегородки носа".

Я сказав:

- Слово "искрывленное" пишеться через "и".

- Я не філолог. Я народний цілитель. Парадоксальні результати.

- Даруйте, ви справді від імпотенції можете?.. - тихо запитав товстун у спортивному костюмі із значком "Якщо хочеш схуднути - запитай мене як".

- Так, відповів "морський свин". - Але я можу перевести й ваш жир у гроші... Це якщо в пупку більш як п'ятнадцять сантиметрів, - пояснив він. - Легко вимірюється фломастером. Так от, спосіб простий: потрібно менше жерти, тоді суми, заощаджені на їжі - залишаться при вас.

- Я не про те, - образився товстун. - Мені щодо того...

- Зателефонуй. П'ятдесят гривень. Абсолютно народне лікування. Тут до мене вже приходив один подякувати. Йому вже дружина перестала готувати, діти не поважали. А тепер - порядок. Годує чотири рази на день...

- А прізвище ваше яке?

- Називайте мене просто Іван Міфодьєвіч.

Загальмувала дівчина на хмарочосних підборах. - Вам, я бачу, блиску в очах бракує, - єхидно сказав їй Міфодьєвіч. - Це ж бо ваша бабська зброя! Якщо око тмяне - чоловіків не спокусити. - Дівчина вкрилася фіолетивими плямами. - А якщо очі горять - за тридцять метрів звалюють. Волосся також можу тобі спорудити сіяюче.

- А світлими зробити?

- І освітити, - тут же погодився цілитель.

- А коли сивину можеш прибрати? - звернувся наконьячений новий російсько-українець, тримаючись за шию подруги манекенницької худорби. Як у пісні: "То не ветер ветку клонит...".

- Через чотири місяці.

- Ні-і... Мені сьогодні треба... до обіду.

- Англійці, до речі, пізно обідають, - хвацько зрекошетив Міфодіч.

Однак перемогою йому не дали насолодитися. З натовпу вискочив сердитий і засмальцьований алкаш.

- Ти обіцяв мою дружину від алкоголізму позбавити, дядя?! Ще розписку взяв за сорок гривень, шоб я тебе юридично не звинувачував, якщо нічо не вийде. Мовляв, сама, значить, не хотіла... Вранці ти жінку закодував, сказав - чарку вип'єш - помреш. А до вечора вона вже нажлуктилась... Я її ледве додому доніс... Важка, падла... Я сам так стомився, що наступного дня теж нахрюкався... То шо - "юридично" кажеш? - Він виплюнув недопалок і загрозливо почав напирати на екстрасенса.

- З гарантією?

- То вона не хотіла кинути.

- Хотіла.

- Не хотіла.

- Хотіла, козел! Навіть голову помила.

- Нехай зателефонує мені.

- Я не по телефону, я тобі по пиці зараз накодую...

Він кинувся на цілителя. Кружальця птахами розлетілися на всі боки. Народ "авіцену" не рятував, а захоплено витріщався на розправу. Багатьом допекли й офіційні й неофіційні лікарі.

Однак той не злякався, а точно зацідив бухарику в сонячне сплетіння. Алканоїд упав. Полежав, потім підняв голову і несподівано запитав:

- У тебе пиво є?

- Алкоголь - зараза, зі злістю відповів цілитель. - Візьми там, у сумці...

Через п'ятнадцять хвилин алкан зник і публіка потроху розсіялася.

Мефодіч вирвав зі шкільного зошита сторінку і старанно почав виводити на ній кульковою ручкою: "Удлинняю ресницы, убираю кадыки, округляю коленки". Глянувши на табличку біля ніг "Избавляю от алкоголизма. С гарантией" і тимчасово заховав її під лавку.