Чи буде парламентаризм заветовано?
Те, що діється з новим законом про вибори, на перший погляд, є чимось ірраціональним. Але такий висновок випливає тільки коли брати до уваги площину публічної політики. У цій площині жодних ускладнень із підписанням та введенням у дію закону бути не могло. Адже Президент Леонід Кучма на весь світ сказав, що підпише будь-який закон про вибори, ухвалений Верховною Радою. Прем'єр-міністр Валерій Пустовойтенко одразу після ухвалення закону парламентом заявив, що нарешті Україна має цивілізоване виборче законодавство. Провідні політичні партії, у тому числі й ті, що вважаються пропрезидентськими, підтримали закон, ба більше - провели низку акцій з метою стимулювати Леоніда Кучму до якнайшвидшого підписання закону. І таке прагнення не можна назвати дивним - адже 10 жовтня мала розпочатися рутинна передвиборна діяльність: формування виборчих комісій, збирання підписів під партійними списками, "нарізання" мажоритарних округів тощо.
Здавалося, усе йде до цього. Як розповідають поінформовані джерела, у президентській адміністрації в перших числах жовтня підготували проект звернення до громадян України, у якому йшлося про те, що закон про вибори має окремі недоліки, але Леонід Кучма його підписує, оскільки йдеться про важливий крок на шляху демократизації України. З цим зверненням Президент начебто мав виступити по радіо й телебаченню 6 жовтня.
Проте протягом кількох днів ситуація радикально змінилася. У політичних колах Києва поповзли чутки, що під впливом деяких "сірих кардиналів" президентського оточення Леонід Кучма змінив свою думку щодо нового виборчого закону. Знов у засобах масової інформації, що традиційно вважаються пропрезидентськими, відновилася давня розмова про те, що, мовляв, змішана система надає переваги лівим силам. Речники президентської адміністрації спершу відмовчувалися - мовляв, питання вивчається. Потім Євген Кушнарьов та інші репрезентанти адміністрації почали говорити про недоліки закону. І нарешті в понеділок, 13 жовтня, Президент вирішив повернути зі своїми зауваженнями закон про вибори до Верховної Ради. Верховна Рада, звісна річ, наступного дня одразу взялася обговорювати президентські поправки - адже "тиснув" інший термін - закон має бути підписано чи остаточно відхилено Президентом 15 жовтня.
Як же можна охарактеризувати ситуацію, що склалася нині з виборами до нової Верховної Ради? По-перше, за будь-яких обставин, підпише Леонід Кучма закон чи не підпише, уже зірвано терміни початку кампанії. Чи погодиться Верховна Рада з президентськими зауваженнями, чи подолає їх, але у будь-якому разі новий парламент буде обрано з порушеннями закону, тобто його легітимність (відтак і легітимність його рішень) буде сумнівною. Кому ж потрібен парламент, який у будь-який момент можна на законних підставах розігнати? Принаймні, не тим силам, які сповідують принципи публічної політики.
По-друге, у разі непідписання нового закону Президентом треба буде повертатися до старого виборчого законодавства, яке побудоване на суміші радянської та мажоритарної систем. Проте, за численними прогнозами політичних аналітиків, норми старого закону унеможливлюють обрання дієздатного парламенту або взагалі ведуть до зриву виборів. Якщо ж будь-яка впливова політична сила закличе до бойкоту виборів - можна давати гарантію, що нової Верховної Ради не буде обрано. Постає питання: кому вигідно, щоб Україна залишилася в "пречудовій" компанії з Білоруссю, де також (і ніде більше) діє мажоритарно-радянська виборча система (а на додачу немає й легітимно обраного парламенту)? Знов-таки, тим "сірим кардиналам" президентського оточення, які не мають жодних шансів на успіх як діячі публічної політики.
Але чи ці "сірі кардинали" просто прагнули зміцнити свій вплив, а чи керувалися іншими мотивами? Як видається, комусь вигідно (уже не перший раз) "підставити" Леоніда Кучму, аби він порушив свою публічну обіцянку підписати будь-який виборчий закон, ухвалений парламентом. Комусь вигідно показати, що прем'єр Валерій Пустовойтенко не має жодної політичної ваги і його щире схвалення нового виборчого закону одразу після того, як цей закон ухвалив парламент, геть нічого не означає. Комусь вигідно, щоб Верховна Рада переймалася не законодавчим забезпеченням економічних реформ, а можливістю втягнення в черговий тур конфронтації з президентською адміністрацією. А на додачу, щоб Україна вкотре вже стала якщо й не посміховиськом, то чимось подібним до цього в очах світового співтовариства.
Виходячи з усього сказаного, можна умотивовано припустити, що "підставили" (і ще підставлять у складних ситуаціях) Президента цілком свідомо ті особи з його оточення, котрі прагнуть повністю підірвати авторитет Леоніда Кучми як в Україні, та і за її межами, і відкрити шлях до дострокових президентських виборів, на яких запропонувати свої послуги тому, хто більше платитиме. Як видається, дії Леоніда Кучми щодо закону про вибори можуть стати помітним кроком у такому розвиткові подій. А не знов-таки аж ніяк не сприятиме становленню багатопартійності та парламентаризму.
