Робота - дефіцит: на всіх не вистачить
Аналіз офіційних статистичних даних свідчить, що в середині травня в Україні було зареєстровано п'ятсоттисячного безробітного. На початок червня їх число склало 510039 осіб, або 1,86% від загальної чисельності працездатного населення нашої держави.
Багатовікова історія суспільного поступу свідчить, що безробіття є закономірним продуктом функціонування економічної системи. За даними міжнародної статистики, майже одна третина працездатного населення земної кулі, - а це близько одного мільярда людей - безробітні. Навіть в країнах сталого економічного розвитку безробіття є досить поширеним явищем: 1996 року середній рівень безробіття у країнах Європейського Союзу сягав 11,3% працездатного населення.
Проте, там обсяги й структура ринку праці контролюються і піддаються впливу у вигляді впровадження заходів, що упереджують негативний характер розвитку подій на ньому. Завдяки наявності потенціалу економічного зростання, розвитку демократичних інституцій, налагодженому механізму соціального партнерства й раціональній системі гарантій - проблема безробіття в цілому вирішується. З багатого закордонного досвіду також відомо: нехтування цієї проблеми призводить до тяжких економічних і соціальних наслідків, політичних пертурбацій. Достатньо, наприклад, згадати нещодавні парламентські вибори у Франції, за підсумками яких перемогу здобули партії, озброєні гаслами активізації боротьби з безробіттям та обіцянками вирішити деякі інші проблеми у сфері зайнятості.
Україна за чисельністю безробітних громадян наближається до країн, де вони складають значну частину виборців. Не важко передбачити, що у програмах вітчизняних кандидатів на високі виборні державні посади чільне місце посядуть аналогічні обіцянки.
За період після 1990 року сфера використання праці в офіційній економіці (без урахування зайнятих в особистому підсобному господарстві) скоротилась на 3,4 млн. робочих місць. Але лише незначна частина з числа вивільнених та осіб, які виходять на ринок праці вперше, звертається за сприянням у працевлаштуванні до державної служби зайнятості. В разі неспроможності останньої вирішити це питання в терміни, встановлені законом, незайнятим трудовою діяльністю особам працездатного віку надається статус безробітного, який поміж іншого дає право на отримання матеріальної допомоги.
Найбільш загальні характеристики безробіття - його обсяг та структура - визначаються кон`юнктурою ринку праці: співвідношенням між пропозицією і попитом на робочу силу. Оцінити сучасний стан ринку праці в Україні дають змогу дані, представлені в таблиці і на діаграмі.
За всіма ознаками, ситуація на ринку праці погіршуватиметься. Якщо середньомісячні темпи приросту обсягів безробіття, що склались поточного року, збережуться, то на початку наступного року 2,7% працездатного населення у працездатному віці не матимуть постійної роботи. Велика кількість формально зайнятих працівників насправді не забезпечена ефективно функціонуючими робочими місцями. 1996 року, наприклад, за цієї причини у виробничому процесі не брали участі 1,5 млн. (10,5%) робітників і службовців. На думку фахівців, саме цей контингент працівників сформує додаткову хвилю шукачів роботи.
За розрахунками, в основу яких покладена теперішня тенденція розвитку подій на фіксованому ринку праці, на час виборів до Верховної Ради (кінець березня 1998 р.) у стані відкритої незайнятості і одночасно активного, але безуспішного пошуку роботи перебуватимуть близько 865 тис. осіб, а на дату президентських виборів (березень 1999 р.) - 1 млн. 250 тис. осіб.
Зауважимо, що вищенаведені цифри характеризують лише офіційний ринок праці. За різними оцінками, перебуваються випадковими заробітками, використовують свій трудовий потенціал в тіньовій економіці або просто люмпенізувались від 3 до 4 млн. чоловік працездатного віку.
