Термін суворого режиму здме останній пух з його очманілої голови
Вінницька область. Днями Герой Соціалістичної Праці Федір Васильович Собідко був пошанований увагою "кореспондента" "Київського вісника".
Ф. Собідко майже п`ятдесят років керував господарством у селі Чуків Немирівського району і, на зло всім партійним, перебудівним та демократичним турботам про сільське господарство, справу свою не давав скривдити. Для Собідка не було і глухих, безвихідних кутів. Першої ж післявоєнної весни, коли хоч помри, але орати було нічим, він радісно влетів до місцевого керівництва та сповістив про новий почин: "Усі орють трофейною технікою!" Забрав у директора МТС "Доджа" і хоча запоров машину, але й зорав, і засіяв.
Газетник здався Собідку тупуватим, тож попросив показати посвідчення. "Документи в машині", - покірно піднявся гість, але хазяїн пожалів стомлену з дороги людину. Кореспондент розпитував, записував, виявив цікавість до святкового піджака з двома орденами Леніна та Золотою зіркою Героя. Статтю пообіцяв у найближчому номері і невдовзі мав навідатися знову. Федір Васильович після від`їзду журналіста почав гратися з онуком і захотів одягнути його у парадний піджак. А орденів на ньому й не знайшлося... Незабаром з`явився й "кореспондент", у миру - тричі засуджений Євген Бузурний із Чернівецької області. Він повернувся... по Зірку. А Собідку "газетник" сказав, що, мовляв, у редактора є питання. І Федір Васильович розгорнув таке красномовне інтерв`ю, якому будь-яка газета позаздрила б. На жаль, міліція, яка прибула, не дала закінчити
