Леонід КРАВЧУК: "Адміністративна реформа - друга Конституція України"

Ще до опублікування відповідного указу Президента офіційними каналами розійшлося повідомлення про створення спеціальної комісії для розробки адміністративної реформи. Певною сенсацією стало те, що очолить роботу комісії екс-президент Леонід Кравчук. Його ексклюзивне інтерв'ю - до уваги читачів "Дня".

- Коли відбулися перші розмови про це призначення і чому, на Вашу думку, обрали саме Вас?

- Розмови почалися десь з місяць тому. І Президент Кучма, і я, перший Президент, - ми всі дуже занепокоєні тим, що ефективність адміністративних структур дуже низька: багатогалузеві потоки документів, низька кваліфікація виконавців, дублювання, відсутність дисципліни...

А чому обрали саме мене? Вважаю, питання ставилося так: людина повинна бути незалежною. Бо ця діяльність торкається надзвичайно гострих і делікатних моментів - статуси, посади, люди, структури...

- Даруйте, слід, отже, розуміти: Ваша незалежність - це передусім незалежність людини, яка більше ніколи в житті не претендуватиме на жодну посаду?

- Абсолютно так! І на той же Кабмін я дивитимуся не з точки зору начальника: щоб було більше телефонів, було ким керувати, давати вказівки - той буде їздити, той носити папери, той доповідати, а той аналізувати, а ще той - робитиме експертну оцінку і доводитиме, що він найрозумніший, бо все забракував... Адже тут уже вмикається колективна психологія бюрократичного апарату, який працює в такий спосіб, аби довести, що без нього обійтися неможливо.

Я не претендую кожного перевіряти. Мої підходи - оптимум, ефективність, раціональність. Другий основоположний принцип - комплексне поліпшення всієї системи управління: створити такі умови, які не давали б чиновникові змоги творити беззаконня. Все повинно бути прозорим. Розум, досвід кожного має бути видно з тих документів, які людина готує.

- Чи братиме комісія участь у реалізації своїх розробок?

- Ні. Наше завдання - розробити пропозиції, довести їхню раціональність, "захистити" перед Президентом, урядом, парламентом - тими, хто прийматиме рішення.

Третій принцип: ми обов'язково враховуватимемо наші конкретні умови. Можна навигадувати багато чого, що здаватиметься новим, неймовірно привабливим - але в наших умовах буде абсолютно нереальним. І четверте: комісія ніколи не забігатиме наперед. Заздалегідь попереджаю, що жодних інтерв'ю стосовно прийнятих рішень ми не даватимемо, поки не визначимося і не визначиться той, хто приймає рішення, - Президент. Є одна обставина: ці зміни торкатимуться десятків тисяч людей. Можливо, доведеться ліквідовувати цілі міністерства і відомства. І наш обов'язок зробити так, щоб адміністративна реформа не стала формою адміністративного знущання над людьми. Всі зміни відбуватимуться лише на підставі закону - про державну службу, про пенсії. Кожна людина має бути оточена увагою і повагою! І потім, у нас же досі для більшості робота - єдиний засіб для прожиття.

- Леоніде Макаровичу, Ви, звичайно, знаєте чиновництво, як ніхто. І усвідомлюєте, що це - надзвичайно спаяна між собою, досить-таки агресивна, доволі безпринципна і при тому найбільш корумпована верства нашого суспільства. Не такі вони беззахисні, аби так піклуватись про них і боятись когось уразити...

- Можу погодитись. Проте я у своєму житті не раз бачив, що багато людей можуть постраждати через вину одного. Я хочу, щоб до кожного були застосовані ті критерії, яких він заслужив. Я не можу звинувачувати увесь управлінський апарат гамузом - людей, які багато вміють, багато знають, і без роботи яких не може існувати управління жодною державою.

- Отже, ви вважаєте, що досить чиновництво "структурно перебудувати" - і вони якісно зміняться?

- Ні. Я просто вважаю, що система повинна працювати так, аби в ній робота кожної людини була видна і прозора. Є можливості зробити так, щоб усім було ясно - хто що робить і хто за що відповідає. Маленького чиновника в нікому невідомому кабінеті, який виправив одне речення - і змінилася суть закону, нікому не видно. А Президента, прем'єра видно всім. Чиновник написав - а через деякий час на вулицю виходить натовп і кричить: геть Президента! Геть прем'єра!

- Схоже, у Вас уже є певна концепція.

- Поки що це лише мої думки. І вони не сьогодні в мене виникли. Їх породило все те, що я бачив, як Президент, як безпосередній керівник уряду (у період, коли Ю. Звягільський був в. о. прем'єра). І я не починаю з "чистого аркуша". Сергій Тигипко, який очолює цю справу в Кабміні, має вже великі напрацювання. Тривалий час над концепцією адміністративної реформи працював парламентський комітет Володимира Стретовича. Як тільки буде сформовано нашу комісію, ми відразу зійдемося разом, все вивчимо, врахуємо. "Відомчої" конфронтації між нами не буде. Принцип такий: жодної пропозиції, жодного формулювання без вивчення альтернативних підходів прийнято не буде.

- Якісь часові рамки для роботи комісії визначено?

- Ще ні. Коли комісія буде сформована, прикинемо свої можливості - і визначимося, погодившись з Президентом. Але, думаю, до кінця року подамо пропозиції, що окреслюватимуть рівень центрального управління.

- Вам просто було прийняти пропозицію Леоніда Кучми - Вашого опонента на програних президентських виборах? Більш того, у перші роки його президентства Вам довелося нелегко, і, кажуть, імпульси багатьох спрямованих проти Вас дій йшли з Адміністрації Президента.

- Я виходив з того, що, по-перше, Президент не був ініціатором тих дій, які виходили з його оточення. Та й безпосередніх "ініціаторів" там сьогодні вже нема. Крім того, враховую, що вибори - це дуже специфічна ситуація навіть у країнах з розвинутими демократичними інститутами, люди тоді чимало кажуть такого, що не відповідає дійсності, аби лише перемогти. На початку в нас виникла ситуація, яка дуже нагадувала більшовицькі часи. І Президент Леонід Кучма, і я несли на собі сліди того життя. Проте нам вистачило сили і розуму відійти від того, стати на цивілізований шлях - спочатку передачі влади, а згодом опанування стосунків - першого Президента і другого. І основне: є держава. Коли мені пропонується зробити щось добре для неї, змінити ситуацію, яка на сьогодні є ключовою (саме неефективне управління - причина того, що не йдуть реформи), - то невже я можу поставити свої амбіції на перше місце? Я завжди повторюю: що б не було, як би не було, але Україна в нас одна. Це - моя земля, моя батьківщина, моя історія, моє минуле. І я хочу, щоб Україна була моїм майбутнім. Майбутнім моїх дітей і внуків. А коли питання постає в таких масштабах, то все інше стає абсолютно другорядним.

Вела розмову Лариса ТРИЛЕНКО, "День"