Банкрутів в Україні оздоровлюватимуть вічно
Соціологи вже давно гідно оцінили метод контент-аналізу, коли на основі підрахунку кількості термінів, уживаних, приміром, у газетах, роблять важливі соціально-економічні прогнози. Цікаво, яких висновків вони дійшли б тепер, проаналізувавши популярність термінів "неплатоспроможність" та "банкрутство" у промовах вітчизняних політиків?
А те, що згадки про банкрутство і неплатоспроможні підприємства почастішали, видно навіть без спеціальних підрахунків. Тільки контекст згадок, як і раніше, якийсь незрозумілий.
Зауважимо, у ставленні до проблеми банкрутства дива з'явилися в національній економічній політиці не сьогодні. Усе почалося із закону: чи про банкрутство, чи про запобігання банкрутству. Чому ж не працює закон про банкрутство? А тому, що в нього із самого початку закладено суперечності, які заважають зрушити неплатоспроможне підприємство з мертвої точки. З одного боку, закон орієнтовано на держпідтримку, а з другого - на усунення держпідтримки. Під час розгляду справи про банкрутство можливі два результати: або ліквідація, або санація (причому санація переважно державна). Будь-який кредитор, подаючи позов до суду, зацікавлений скоріше не в ліквідації підприємства, а в його санації, бо під час конкурсного розпродажу майна в нього не буде впевненості, що він отримає борг цілком. А оскільки санацію робить держава, кредитор іще менше сподівається на відшкодування збитків. Ось чому закон не працює: кредитор просто не зацікавлений у тому, щоб подавати позов, бачачи, що нічого від цього не матиме. Йому легше (і результативніше) звертатися до "неформального" арбітра, ніж до арбітражного суду.
Але якщо банкрутство не може відбутися з волі (бо її просто немає) кредитора, то, можливо, держава візьметься за оздоровлення своїх і чужих боржників? І держава береться...
За планом, який вийшов із надр Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій, у 1997 - 1998 роках в Україні заплановано реструктуризувати 545 державних підприємств. Зрозумілою мовою це означає, що лише найгірші з найгірших зазнають долі банкрута.
Як випливає із планів реструктуризації, близько 40% підприємств із 545 змінять форму власності, зокрема, приватизуються. У комунальну власність місцевих держадміністрацій буде передано 14 підприємств, в оренду - 59, продано - 40. Лише 95 підприємств та їхніх структурних підрозділів буде ліквідовано. І це попри те, що навіть прем'єр П. Лазаренко погоджується, що 2/3 держпідприємств є нерентабельними і в принципі вони не в змозі самостійно відновити свою платоспроможність.
В інтерв'ю агентству Інтерфакс-Україна заступник голови Агентства з питань запобігання банкрутству Степан Варгич уточнив грандіозні плани порятунку національного багатства: у зведенні галузевих планів передбачено реструктуризацію лише 9,3% від загальної кількості підприємств 15 міністерств і відомств України. З них 55,4% об'єктів підлягає "оздоровленню" 1977 р. і 23,1% - 1998 р. Причому реструктуризація кожного конкретного підприємства триватиме від 15 до 48 місяців.
Певна річ, плани Агентства щодо порятунку підприємств гідні поваги. Тим паче, що після створення цієї структури її послуги не мали попиту. Проте в усій цій метушні навколо реструктуризації підприємств без відповіді залишаються принаймні кілька питань. По-перше, які кошти передбачено витратити на реструктуризацію і санацію і де їх візьмуть? По-друге, якою буде доля решти підприємств, які не увійшли в 9,3% і які потребують зміни свого статусу неплатоспроможних (особливо після від'єднання їх від газо- й енергопостачання)? І, по-третє, коли буде розроблено нову нормативну базу для створення механізму банкрутства, без чого монополію на повернення боргів утримуватиме кримінальне право?
Таким чином, поки що висновки невтішні: проблему банкрутства як спосіб оздоровлення всієї економіки (а не окремого підприємства) українські політики, як і раніше, серйозно не розглядають. Отже, загрозою реструктуризації чи банкрутства не можна скористатися навіть у педагогічних цілях. Вихователю, тобто агентству, ніхто просто не повірить. А відтак і не злякається, і... не заплатить.
