Віртуальна Україна все ще бідна
Виявляється, про щось дізнатися вже можна. Але в цьому немає заслуги ні уряду, ні Верховної Ради. Скажімо, з постановами Кабміну можна ознайомитися лише в друкованих засобах масової інформації, а в електронній формі, тобто на екрані комп'ютера, - тільки в столичному інформаційному центрі Про-медіа IREX. А Верховна Рада спромоглася за грант лише створити веб-сервер "Рада", через який по Інтернету можна прочитати текст Конституції України і дізнатися, скільки законів ухвалила Верховна Рада включно по 1995 рік.
Левову частку інформації про Україну в рамках проекту "Ukraine Online" надає компанія - провайдер послуг Інтернету "Global Ukraine". Зокрема, в рамках цього проекту можна дізнатися про політичний та державний устрій України, про її географію, економіку, засоби зв'язку, про всіх провайдерів послуг Інтернету в Україні. Тут-таки під рубрикою "Народний календар" можна дізнатися про українські релігійні свята, прочитати тексти українських народних пісень. Згодом за сприяння фірми "КРМС Barents Group" по мережі можна буде оглянути українські національні костюми. А писанки можна побачити, набравши на комп'ютері адресу канадських провайдерів Інтернету. Навіть до власних віртуальних писанок Україна ще не доросла.
Окрім вищесказаного, фахівець компанії "Global Ukraine" Віктор Форсюк створив систему каталогів "YAHOO", яка з часом має стати аналогом пошукової системи "YAHOO", тобто за ключовими словами можна буде відшукати інформацію. Через цю систему каталогів можна отримувати ділову та фінансову інформацію про Україну та її компанії; здійснити електронну передплату на закони України; дізнатися про мистецькі та туристичні заклади України, а також про деякі українські засоби масової інформації. Зокрема, по мережі Інтернет можна прочитати кілька десятків українських газет і журналів, у тому числі газету "День". Утім, лише декілька часописів виходять по Інтернету регулярно.
Віктор Форсюк також розробив проект "Kiev Navigator", завдяки якому шляхом натисканням відповідних кнопок на екран дисплея можна вивести інформацію про київські готелі, аеропорти та вокзали, про розклад руху літаків і потягів, про прокат авто, про кінотеатри й галереї, установи, що надають платні медичні послуги тощо. Цей же проект надає можливість переглянути фотогалерею "Старий Київ", що складається з п'ятдесяти фотографій, формат яких, за вашим бажанням, може збільшуватися.
Утім, здобутки України в цій галузі є мізерними, і вона дуже відстала від західних країн, де віртуальним стало практично все: міста, курорти, міністерства, бібліотеки, засоби масової інформації й навіть цвинтарі.
На жаль, віртуальний простір України створюють лише ті фірми й інститути, які самотужки відкрили для себе переваги цієї інформаційної технології. А таких у нас поки що небагато. Досі не зрозуміли, що таке Інтернет, державні відомства країни, працівники яких, за словами Віктора Пинзеника, в першу чергу, купують імпортні авто й мобільний зв'язок.
Зокрема, якщо у США через Інтернет можна звернутися до всіх міністерств, то в Україні лише до Міністерства внутрішніх справ та Національної академії наук. Причому, я переконався, що через Інтернет скоріше й простіше можна звернутися до будь-якого міністерства США, ніж до МВС України. А до Національної академії наук мені так і не поталанило достукатися...
А уявімо себе на місці західного бізнесмена - користувача Інтернету. Нині він практично нічого не може дізнатися про стан економіки та фінансів України, не кажучи вже про інвестиційний клімат в Україні.
Про створення відповідних веб-серверів мав би подбати уряд, зокрема Міністерство економіки. Бо найбільше це потрібно Україні, а не Заходу.
