«Шахтар» і прошарок
Нинішній чемпіонат України з футболу — особливий. В усіх інших турнірах останніх років питання про перше місце зводилось до суперечки донецького «Шахтаря» і київського «Динамо», які щораз залишали позаду решту конкурентів. Траплялося і так, що поряд із двома лідерами турнірну дистанцію певний час очолювали ще одна-дві команди, щоб згодом відійти убік, подібно бігунам-«зайцям» у рекордному забігу легкоатлетів, які лише забезпечують підтримання темпу, а самі ні на що не претендують. Цього року утворився нечувано великий розрив між «Динамо», яке з перших турів почало здобувати очки, і «Шахтарем», який ці очки з першого ж туру почав втрачати. Причому навтрачав так багато, що відстав від лідера аж на п’ятнадцять очок, надовго застрягнувши у нетрях турнірної таблиці.
Хоч і кажуть у футболі, що головне — це результат, не усім цифрам і не завжди варто довіряти. Попри втрату значної кількості очок, за якістю гри чемпіон України «Шахтар» переважав практично усіх своїх опонентів. Просто опонентам щастило, і вони здобували упевненість. «Шахтарю» ж, навпаки, не щастило, і впевненості це не додавало. У той же час, «Динамо» після двох невдалих матчів улітку здобуло на внутрішній арені тринадцять перемог поспіль, включаючи десять у чемпіонаті. Внаслідок цього між чемпіоном і лідером окрім відстані в набраних очках утворився досить значний прошарок команд, які за нагоди були не проти витіснити «Шахтар» із мінімального в останні роки для команди другого місця.
Лише наприкінці жовтня команда тренера Луческу почала цей прошарок потроху звужувати спочатку до десяти команд, потім до дев’яти, потім до восьми... На момент особистої гри «Шахтаря» і «Динамо» між ними було п’ять команд, які розташувалися на місцях з другого по шосте.
Та навряд чи саме про це думали у Донецьку напередодні гри із «Динамо». У цей момент важливим було не стільки місце у турнірній таблиці, скільки здатність чемпіона протистояти лідеру. Перед початком матчу в обох команд виникла одна й та ж проблема. У обох багаторічних лідерів українського футболу перед грою між собою у складі не вистачало... українців. Попри те, що гравці «Шахтаря» і «Динамо» складають основу національної збірної України, що у обох клубів потужні структури дитячих шкіл та юнацьких команд різного віку, що до команд щороку переходять кращі вітчизняні футболісти, назбирати чотирьох гравців із українським паспортом для виходу на поле вдалося з великими труднощами. Якби не правило, за яким на полі має бути не менше чотирьох українців киянин Ярмоленко та донеччанин Гай на полі не з’явилися б. А так обидва зіграли у свою силу, намагаючись не зіпсувати гру іноземних виконавців, які вже багато років визначають ігрове обличчя наших лідерів.
Сталося так, що з початку гри у «Шахтаря» українці в особі воротаря П’ятова і захисників Кучера та Чигринського відповідали за захист, а у «Динамо» навпаки — українці Мілевський, Алієв та Ярмоленко грали в атаці. Відповідно господарі поля йшли уперед південноамериканським легіоном у складі Брандао, Морено, Вілліана та Фернандіньо проти інтернаціонального захисту гостей у складі камерунця Діакате, хорвата Саблича, бразильця Бетао та марокканця Каддурі. А якщо донецькі українці відбили атакуючі спроби українців київських, то двобій донецького і київського бразильців Брандао та Бетао закінчилася врешті помилкою останнього, що дало змогу теж бразильцю Вілліану забити переможний м’яч.
Виграш у «Динамо» дозволив «Шахтарю» звузити прошарок між собою і переможеним лідером до трьох команд. Позаду залишились запорізький «Металург» та дніпропетровський «Дніпро». У двох турах осінньої частини змагань чемпіони можуть обійти ще й полтавську «Ворсклу» і стати до весни четвертими. І лише за три місяці після того ми дізнаємося, чи реально буде якщо не ліквідувати відставання від «Динамо», яке становить поки що дванадцять очок, то хоча б усунути прошарок між двома лідерами у вигляді донецького «Металурга» та харківського «Металіста», які зовсім не проти поборотися за право зіграти у Лізі чемпіонів.
