Від Путіна валідол не допоможе
Володимир Путін днями зекономив гроші тим, хто від початку війни в Грузії щодня відвідував аптеки, купуючи там валідол: вони боялися, що для Москви наступною миротворчою операцією після Південної Осетії стане український Крим. Тепер вони начебто можуть не платити за серцеві ліки, адже днями з’явилася новина, що Крим для прем’єр-міністра Росії не є спірною територією. У засобах масової інформації поширилася його позиція з цього питання, яку він висловив німецькому каналу ARD: «Крим не є спірною територією. Там не було ніякого етнічного конфлікту, на відміну від конфлікту між Південною Осетією й Грузією». «Там усередині суспільства, у Криму, відбуваються складні процеси. Там проблеми кримських татар, українського населення, російського населення, взагалі слов’янського населення. Але це внутрішньополітична проблема самої України».
Отож, краще пити вино, ніж валідол. А ще краще підняти келиха за мудрого і миролюбного главу російського уряду, який цілком слушно вважає, що ми, українці, самі повинні розібратися з проблемами в Криму. Щоправда, хороше вино освіжає пам’ять. Після першого ж келиха пригадається, що кримські проблеми у нас загострюються не без допомоги тієї ж Росії, чиї політики регулярно навідуються туди і прямим текстом закликають севастопольців не підпорядковуватися Україні. Ось хоча б той же мер Москви Юрій Лужков, котрий не так давно викликав бурю емоцій, заявивши, що питання про Севастополь залишається відкритим. А просто напередодні вищезгаданого інтерв’ю Путіна, як передає Інтерфакс, пан Лужков заявив: «Якщо ми втратимо Севастополь — ми втратимо Кавказ, це потрібно розуміти». За словами Лужкова, росіян і російську мову з літературою в Україні так пригнічують, що це вже перейшло у прибалтійський режим. Правда, росіяни у країнах Балтії живуть собі тихо і не протестують ні проти Європейського Союзу, ні проти НАТО і не звертаються до Лужкова, аби він опікувався їхньою долею.
Якось важко повірити, щоб у сьогоднішній Росії один із впливових політиків робив подібні заяви без узгодження з найвищим керівництвом країни. Отож, на експорт Білокам’яна виставляє начебто свою миролюбність, а щодо України продовжує поводитися, наче у себе вдома. Чому так? Бо навіть вірний «бацька Лукашенко», хоча й понаписував багато щирих слів на підтримку російських дій в Грузії, але забув одну суттєву деталь — а саме не визнав незалежності самопроголошених Абхазії та Південної Осетії. Світ явно не на боці Москви, яка окупувала незалежну державу. Аби розрядити напруження, Росія і мусить для Заходу вдавати з себе голуб’ятню, в якій мешкають самі голуби миру. Якщо їй вдасться заспокоїти світ, то в нашому Криму, де раніше ніби не було таких конфліктів, вони неодмінно з’являться. Тоді Путін вкотре розведе руками і скаже: «Там ображали наших громадян, і ми мусили втрутитися». Але в цьому випадку нам валідол вже не допоможе. Треба зараз уживати заходи, аби не доводилося його пити.
